270 мільйонів тонн нафти на рік — стільки змогла б заощадити Росія, якщо б використовувала поновлювані джерела енергії. Це більше половини видобутих за рік ресурсів. І в 2 рази більше років до паливного колапсу. Так що не так з використанням «зеленої» енергії в нашій країні?
Боротьба з глобальним потеплінням змушує людство переглядати свої традиційні практики. Так, запасів вугілля, нафти і газу в надрах планети ще достатньо. Але їх використання в якості палива загрожує колапсом цивілізації — про парниковий ефект не чули і не читали тільки в самих дрімучих племенах.
Відновлювану енергетику часто недооцінюють — мовляв, вона здатна бути тільки придатком традиційної. Але за оцінками експертів, запаси відновлюваної енергії в Росії складають приблизно 270 мільйонів тонн умовного нафти в рік. Це майже половина реальної нафти, яка була здобута в Росії за 2018 рік (555 мільйонів тонн). Тобто, чисто теоретично половину нашої нафти могли б замінити Сонце, вітер і гарячі джерела.
Нафта все ще головне джерело енергії в Росії. Фото:Частина цих ресурсів жорстко локалізована і актуальна лише для малої частини території країни. Наприклад, геотермальна енергія (заснована на використанні надр Землі), яку розвивають на Камчатці, або енергія припливів. Реальною заміною викопному паливу можуть бути вітер та сонячна радіація.
Яка ситуація на даний момент?
За даними Системного оператора Єдиної енергетичної системи, частка «зеленої енергії» в енергетиці РФ становить 0,09%. Ситуація і близько не відповідає планам, які ставило керівництво країни ще в 2009 році. Тоді Уряд планував збільшити частку відновлюваної енергії у виробництві та споживанні до 4,5% — це до 2020 року. У 2013 році план був знижений майже вдвічі, до 2,9%
Сонячні панелі — наше майбутнє? Фото:Відмова від традиційних джерел палива ускладнюється із-за того, що газ і нафта — одні з головних джерел російського експорту. Напевно паливні лобісти не надто зацікавлені в тому, щоб їх посунули — хай навіть і на благо людству. А чи багато лобістів у відновлюваної енергетики?
До того ж відносно низькі ціни на електроенергію, отриману традиційним шляхом, ніяк не стимулюють розвиток галузі. Наприклад, в Башкирії (це один з небагатьох регіонів Росії, де є всі типи джерел відновлюваної енергії) середня собівартість 1 квтг електроенергії, отриманої з альтернативних джерел, — 6,34 рубля, тоді як для традиційних ТЕЦ і ГРЕС цей показник всього 1,49 крб/квтг. Здавалося б навіщо ворушитися, якщо різниця в 4 рази?
Тим не менш, альтернативна енергетика розвивається — нехай і з відставанням від планових показників. Якщо в 2014-2016 роках в Росії були введені в експлуатацію об’єкти відновлюваної енергетики потужністю близько 130 МВт, то за один тільки 2017 рік ця цифра склала 140 МВт. Понад 100 МВт дають нові сонячні електростанції, а 35 МВт припадають на вітропарк в Ульяновської області.
Промисловий вітропарк в Ульяновської області, побудований фінською компанією Fortum. Фото: Twitter @ VostockCapital_
Сонячна енергетика в Росії
Про перспективи сонячної енергетики в РФ часто відгукуються скептично. Але ж в окремих регіонах країни рівень інсоляції відповідає показникам на півдні Німеччини і на півночі Іспанії. Кавказ, Алтай, Краснодарський край, Південний Сибір, Забайкалля — середньорічний прихід сонячної радіації тут на рівні країн-лідерів з впровадження сонячної енергетики.
В минулому році була введена в експлуатацію найпотужніша сонячна електростанція в Росії — Сорочинський СЕС «Уран» потужністю 60 МВт. Схоже, що сонячна енергетика поступово «відкушує» свою невелику, але помітну частку на російському енергетичному ринку. Планується, що до 2023 року сумарна потужність СЕС в Росії досягне 1,5 ГВт. Приблизно така ж потужність у Бєлоярській АЕС, найстарішої атомної електростанції в РФ. Станом на 01.01.2018 цей показник був менше майже втричі — 534 МВт.
Вітрова енергетика
Вітрова енергетика від сонячної поки що помітно відстає. І це незважаючи на те, що СРСР був одним із піонерів у цій галузі. Так, у 1931 році саме в Союзі була побудована перша в світі вітряна електростанція з інерційним акумулятором. Хоча вона і пропрацювала всього лише 5 років, і зі смертю творця Анатолія Уфімцева перетворилася в музейний об’єкт, але при цьому відрізнялася надзвичайно прогресивною для тих років конструкцією.
Вітростанція А. Р. Уфімцева — перша і єдина в світі, здатна давати цілком вирівняну електроенергію від безладних поривів вітру.
Писав у 1934 році Володимир Ветчінкін
Найбільший радянський вчений-механік у галузі аеродинаміки
Вітростанція А. Р. Уфімцева в Курську. Фото: Вікіпедія
Серед всіх галузей виробництва електроенергії саме вітрова в показує найбільші темпи зростання. За даними системного оператора Єдиної енергетичної системи РФ, російські вітроелектростанції в 2018 році сумарно виробили 217,8 мільйонів кіловат-годин електроенергії — і це на 66% більше, ніж за 2017 рік. Для порівняння, приріст з вироблення електроенергії на СЕС (сонячних електростанціях) за цей же період часу склав 34,7%.
Тим не менш, 217 мільйонів — це просто крапля в морі, 0,02% від загальної кількості електроенергії, що вироблено в країні за минулий рік. Для порівняння: за даними звіту Renewables 2018 Global Status Report внесок вітрової енергетики в загальносвітову вироблення становить 5,6%. Різниця більш ніж у 200 разів.
А адже Росія володіє найбільшим в світі технічним і економічним потенціалом енергії вітру — 16500 ТВт∙год/рік. Цей потенціал не використовується і близько з ряду причин. Згідно зі звітом«Перспективи вітроенергетичного ринку в Росії», підготовленому в 2017 Романом Денисовим і Штефаном Гзенгером, це недосконалість законодавчої бази, яка не враховує специфіку поновлюваних джерел енергії, складність зі зміною статусу земель, придатних для будівництва вітропарків і загальна нестача інвесторів та інвестицій.
Вітряні електростанції недалеко від селища Куликове Калінінградській області. Фото: Uritsk / Livejournal
Реальність така, що на сьогоднішній день «зелена» енергетика в Росії — скоріше декоративний елемент, ніж важлива частина загальної системи.
Поки собівартість кіловата енергії, отриманої з альтернативних джерел, не зрівняється з вартість кіловата, виробленої на ТЕС чи ГРЕС, галузь буде залишатися дотаційною. Та й світові тренди видобутку газу і нафти говорять про те, що глобальний відмова від викопного палива ще за горизонтом.
Змінити ситуацію може глобальне потепління і пов’язані з ним екологічні проблеми. Скоро людство може подолати критичну позначку — підвищення середньої температури на 2 градуси Цельсія в порівнянні з доіндустріальною ерою. Традиційна енергетика вносить в цей процес свій помітний внесок — і це може стати стимулом для відмови від неї.
