діти

Полаяли безвідповідального водія? Пошкодували пішохода? А тепер давайте подумаємо.По-перше, на нерегульований пішохідний перехрестя виходити можна, лише переконавшись у безпеці перетину проїжджої частини.

Мої задолбашки не настільки серйозні, але неймовірно дратують. Дорогі батьки, чому б вам не ховати телефони від своїх дітей? В три години ночі дзвонить подруга, думаю, що сталося, беру трубку і чую дитяче «альо, альо».

Колись давно тут була задолбашка хлопця, який не хотів дітей аж до вазектомії, тому що наші умови життя і поведінку людей зовсім не розташовують до виховання потомства.

Нещодавно познайомилася з одним сімейством: батько, мати і донька-інвалід — колясочниця. Дорогі батьки! Вам не здається, що, раз ви самі змінюєте білизна частіше одного разу в тиждень, вашій дитині теж слід було б міняти його частіше? Дівчинка сидить цілими днями.

Здрастуй, улюблена пора року, яка на мою біду збігається з початком нового навчального року. Школярі та студенти, які влітку були відрізняються від решти населення тільки юними мордочками, перелізли із звичайного одягу в форму або що її нагадує, а на спини собі й понавішували рюкзаки.

Навіть не знаю, кому саме адресувати свою задолбашку: «геніальним» дітям або їх батькам. Починається все досить мило: дитина навчається читати рочків в 3-4, можливо, йде в школу на рік раніше або перестрибує через клас, бере участь у змаганнях «Що? Де? Коли?», мама дбайливо збирає в папочку його віршики і малюнки, вішає на стінку в акуратних рамочках почесні грамоти та дипломи.

Займаюся упаковкою подарунків у великому торговому центрі. Сьогодні обслуговувала двох дівчаток років сімнадцяти. Юні леді несли в подарунок... пачку сигарет! Вся упаковка, мабуть, коштувала в чотири рази дорожче, ніж презент.

Я ось теж не особливо вірю в порчу тощо (як автор історії «Ретроградний Меркурій зателефонував»), але іноді сильно навіть не замислююся про бумерангу, а про карму.

Ми з чоловіком одружені два роки. Живемо не дуже багато і, ясна річ, прагнемо до кращого життя. Шукаємо шляхи для розвитку свого бізнесу, щоб через десять років не залежати від зарплати.

Вже багато років ходжу з сином-школярем на лінійки. Красиві діти, певна програма. Але люто задалбывают деякі типи батьків: Фотографи-папарацці. Ці лізуть під ноги вчителям і виступаючим учням в надії зняти самий-самий кадр.