транспорт

Розповім вам про людей, які вічно кудись поспішають, незважаючи на те, що у них немає особливої необхідності поспішати, не звертаючи уваги на комфорт оточуючих.

До чого ж задовбали грязнули і вонючки! Це люди, які не знають про існування душа і дезодорантів і тому поширюють збиває з ніг запах поту на всю маршрутку.

Задовбали люди, не думають про інших дрібних повсякденних ситуаціях. Приклад перший: при наявності вільних місць у «пазике» всістися саме так, щоб заважати іншим пасажирам передавати гроші за проїзд водієві.

У мене сьогодні нежданий вихідний, але я цього зовсім не рада. В нашій милій маленькій службі таксі порядки такі, що плакати треба. Вчора ввечері змінник пише: «Не приїжджай до мене вранці, ти завтра не водиш, машині хана».

— Міське таксі, здрастуйте.— Це таксі, так? Машину можна?— Звичайно, називайте адресу.— Леніна, 97, другий підїзд.— Добре, чекайте пять-сім хвилин.Машина на адресу варто двадцять хвилин — нікого.

Задовбали, задовбали даішники. Їду сьогодні на роботу вранці, не спізнююся, хоча часу впритул, не порушую правил, не перевищую швидкість. Працюю я в аеропорту, це приблизно хвилин 15 дороги по місту з-за пробок і хвилин 15 по трасі.

Я працював начальником відділу додаткового обладнання в одному з міських автосалонів. Приїжджає клієнт на нещодавно куплений у нас в автосалоні автомобілі і ледь не з порога гучно скаржиться менеджерам мого відділу:— Де тут ваш начальник?! Після установки сигналізації на мій автомобіль вашими молодцями у мене в багажнику постійно горить світло!Коротше, скандалить дядько і потребує мене.

Я люблю ходити пішки, особливо якщо на вулиці темно. Кілька місяців тому почав практикувати прогулянки після нічних змін (працюю я в метрополітені): вийти з майстерні годинки десь о четвертій ранку і до відкриття підземки прийти на ту станцію, з якої мені ближче доїхати до будинку.

Не повірите, але у світі править капіталізм і західна система цінностей. В нашій країні це ще й помножений на егоїзм з пафосом. Коли людина їде в машині на роботу, йому плювати на тих, хто в автобусі.

А мене задовбав специфічний вид байкерів: дівчатка на мотоциклах. Ні, не тому, що «баба за кермом», а тому, що створюється враження, що з придбанням мотоцикла, дівчина набуває ще один цікавий скілл — усюди до місця і не до місця додавати, що «вона їздить на байку».