Чому розгром культу особи збігся з розгромом Радянської Армії

З 14 по 25 лютого 1956 року проходив XX з’їзд партії. У виступах Хрущова та інших політичних діячів констатувалася винність в порушення соціалістичної законності, репресії, «справа лікарів», «Ленінградське справа», «справа єврейського антифашистського комітету» та інших справах — «банди Берії і його спільників», а також колишнього міністра держбезпеки Абакумова.
Стверджувалося, що «банда Берія — Абакумова» втерлась в довіру до Сталіна, клеветала на чесних комуністів і ніби ні Сталін, ні члени Політбюро не уявляли масштабів відбувалися порушень соціалістичної законності.
Але цього Хрущову здалося мало, він бажав здобути лаври «визволителя» і в ніч з 24 на 25 лютого 1956 року після офіційного закриття з’їзду виступив із секретною доповіддю «Про культ особистості і його наслідки».
У доповіді звинуватив Сталіна у прийнятті одноосібних рішень. Вони, мовляв, не мали поняття, що робиться нагорі, а в результаті постраждали Комуністична партія і керівництво РСЧА. Оцінки Хрущова були упереджені, факти часто не перевірені, та все ж доповідь відрізнявся несподіванкою відкриттів всякого роду потрясінь.
Рядові комуністи, природно, не побачили тексту доповіді, зате його короткий зміст через пару тижнів було опубліковано в газеті «Нью-Йорк таймс». Почали потихеньку в друк просочуватися публікації репресованих, які повертаються на Велику землю з незручними для нової влади питаннями — Сталін чи тільки один винен? Питань було багато, а от, на жаль, відповідей мало.
На XXI з’їзді партії в січні 1959 року Хрущов заявив про повну й остаточну перемогу соціалізму в СРСР, а на XXII у жовтні 1961 року продавив прийняття нової «Програми КПРС».
На цьому з’їзді новий кремлівський мрійник зауважив, що для досягнення поставленої мети треба вирішити триєдине завдання.
— В області економіки побудувати матеріально-технічну базу комунізму, тобто вийти на 1-е місце в світі по продуктивності праці, виробництва продукції на душу населення та рівнем життя народу.
— У суспільно-політичній сфері перейти до комуністичного самоврядування.
— В духовній області виховати нового всебічно розвиненої людини. Вождь продекларував — буде побудований комунізм до 1980 року!!!
У цей період мумія Сталіна була вилучена з Мавзолею…
У такій обстановці доводилося служити Вітчизні Петру Івановичу Ивашутину в ранзі першого заступника голови Комітету.
* * *
Відносини Хрущова, після того як він став главою держави і партії, до армії завжди було прохолодним, як і до нього з боку військових. На цих відносинах лежала тінь велетенського скорочення Збройних сил СРСР. При очевидній вимушеності даного рішення через неможливість тримати армію фактично військового часу швидке, а вірніше, стрімке скорочення боляче било по долях офіцерського корпусу. У штатах Радянської Армії на 1 березня 1953 року перебувало близько п’яти з половиною мільйонів чоловік. За трехэтапному планом хрущовської програми з 1955 по 1958 рік потрібно було звільнитися від 2 140 000 військовослужбовців. Що і було зроблено — жорстко, грубо, а часом і просто нелюдяно прискореними темпами, з так званим перевиконанням планів — по-стахановськи!!!
Скорочення торкнулося бойові частини, органи управління, штаби, військові навчальні заклади, промислові та ремонтні підприємства. Не треба забувати, що в основному це були люди війни. Скорочення породило бродіння в армії. Окремі офіцери стали говорити: «Як би нам не досокращаться, як було перед війною…», «влада дограється…», «як жити і чим годувати дітей…» і т. д.
Пропрацювали багато років в армії і відвоювали на фронтах Великої Вітчизняної війни фактично викидали в цивільне життя часто без професії, без пенсії, без квартир, навіть без можливості знайти собі роботу. Масове скорочення в короткі терміни ускладнювало керованість в армії.
З армії йшла молодь — молоді офіцери, які тільки що закінчили військові училища та академії. Солдати раділи і кричали: «Ура, дембель!» Падала військова дисципліна. Ангажовані газети і журнали вустами репортерів та журналістів з радістю розписували картини знищення бензорізами новітньої авіаційної і морської техніки.
У зв’язку з масштабним скороченням армії Микита Хрущов хотів знати, що діється в її надрах. Він викликав до себе голову КДБ Івана Сєрова і зажадав терміново дати йому довідку про реагування на скорочення. Сєров попросив Ивашутина як свого заступника, який курирував органи військової контррозвідки, підготувати дані. І незабаром народився аналітичний документ.
СРСР ОСОБЛИВА ПАПКА
Комітет Сов. таємно
державної
безпеки
при СМ СРСР
1 березня 1958 р.
№ 541-з
гір. Москва
Доповідаю, що Комітетом держбезпеки в процесі вибіркового контролю поштової кореспонденції військовослужбовців Забайкальського військового округу за період з 12 по 17 лютого ц. р. виявлено більше ста листів, в яких офіцери Радянської Армії висловлюють невдоволення оргмероприятиями, пов’язаними зі скороченням чисельності Збройних сил СРСР, і висловлюють тривогу з приводу своєї подальшої долі. Найбільш характерні витримки наводяться:
«…Настрій поганий. 300 тисяч стосується і нас… Посади моєї вже нема розумного виходу теж. Або йти на нижчу посаду, або йти з армії. Про чуйності до людей мова не йде, академія рахунок теж майже не береться, надії на пенсію теж особливої немає, бо вже натякають, що вона буде знижена, що війна в рахунок не буде братися і пр. і пр.
До 20 років мені ще півтора року. Мабуть, всі ці орги ніколи не закінчаться і треба швидше йти з цієї „строго організованої“ армії і, може, вдасться ще хоч якось налагодити життя в цивільних умовах… дуже неприємні такі різкі зміни в житті і таке ставлення до живих людей».
Не довелося б за це розплачуватися потім дорогою ціною… Багато офіцерів лаються, хвилюються, сподіваються і т. д. Протопопов та Ягов написали оголошення:
«Тов. оф.! У клубі щодня проводиться розучування пісні „Здрастуй, цілинна земля!!!“ Охочих поки немає…»
Відправник: Петренко, Забайкальський військовий округ.
«…Наша організація, що займається досі ловля бліх у космічному просторі, лопнула і вилетіла в трубу. Щетина, отримана з бліх на світовому ринку, впала в ціні. І я зараз безробітний. Здорово! 90 з 100 проц. за те, що я опинюся за бортом. Але куди? Куди нам піти, нічого ще не придумав…» Відправник: Сухарев, ст. Ясна, в/ч 22145.
«…Наше господарство увійшло до 300 000, і зараз займаюся розпродажем все, що накопичив за довгі роки життя тут. Все це потрібно покинути. Як боляче і важко. Майстерні (тільки відбудовані), класи — нарешті-то найкращі в окрузі. Дуже важко висловити все на папері. Закінчу продаж до травня.
Яка моя доля?..»
Відправник: Давидов А. П., ст. Ясна, в/ч 22145.
«…Було б дуже жорстоко людини, що віддала все своє здоров’я і кращі роки життя армії, викинути за борт за півроку до закінчення вислуги. Проте ці міркування все ж не гарантують, аварія може трапитися в будь-який момент. Живу надією…»
Відправник: Соловейчик А. Н., р. Чита.
«…За попередніми даними, дуже багатьох офіцерів демобилизуют, де зупинитися на постійне місце проживання і чим зайнятися, тобто де знайти роботу? Я все ж всю молоду життя прослужив, а тепер знов доведеться починати жити як піонерові…»
Відправник: Шкут В. Ф., ст. Даурия, в/ч 25441.
«…Багато хто навіть і не знають, куди їхати і де притулити голову. Ми не падаємо духом, але ночами погано спимо, т. к. дуже лякає невідомість. Ось і принади нашого життя, а тут багато хто думають, що ми багатії, а в нашого брата і грошей немає, і на старості років немає кута…» Відправник: Ванажо, Читинська обл., 76-й роз’їзд.
«…Зараз практично на собі ми відчуваємо постанова Радміну про скорочення 300 000 нашого брата… це непостійність з кадрами настільки впливає на життя, що все до біса опротивело, і, здається, що без роздуму пішов би на постійну громадянську життя. Мені здається, що поки я молодий, треба йти з армії, придбати собі постійну спеціальність і жити собі на здоров’я…» Відправник: Корольов П. І., ст. Харанор, в/ч 45536.
«…Вже вкотре ми знаходимося під страхом цих заходів, але тепер не минула й нас ця кампанія. Наша дивізія расформируется.
З нашого полку залишиться всього 5 чоловік, тобто майже все будуть звільнені в запас… Ми, треба сказати, одягнені та взуті, але ти б подивилась, як у нас демобилизуются офіцери, у яких по 2-3 дітей, ні одягу, ні грошей, нічого немає, і звільняють без пенсії, не вистачає 1,5–2 років. Настрій у всіх жахливе. Зараз просто масова демобілізація. До чого б це?..»
Відправник: Туркін, ст. Олов’яна, в/ч 83204.
Голова комита держбезпеки В. СЄРОВ.
Відразу після оголошення наказу міністра оборони Малиновського Р. Я. про істотне скорочення Збройних сил СРСР пішов другий удар по армії — вийшла нова Постанова Ради міністрів СРСР про пенсійну реформу в Збройних силах Радянського Союзу. І в даному випадку Хрущов наказав тепер вже новому господареві Луб’янки Шелепину підготувати йому довідку про реагування армії на нову пенсійну реформу. Шеф КДБ, у свою чергу, дав вказівку Ивашутину через військову контррозвідку зібрати ці відомості через 3-е Управління КДБ.
Незабаром на ім’я Хрущова пішов документ:
СРСР Сов. таємно
Комітет
державної
безпеки
при СМ СРСР
7 вересня 1959 р.
№ 2668-ш
р. Москва
Товаришу ХРУЩОВУ Н.С.
19 серпня цього року з нагоди смерті генерал-лейтенанта Крюкова дружина останнього, відома співачка Русланова, справляє поминки, на яких серед інших були Маршали Радянського Союзу тт. Будьонний С. М. і Жуків Р. К.
У процесі бесіди серед присутніх було піднято питання і про прийнятій Постанові Ради міністрів Союзу РСР № 876 від 27 липня 1959 року про пенсії військовослужбовцям та їх сім’ям.
Тов. Жуков з цього питання заявив, що якщо би він був міністром оборони, він не допустив би прийняття Урядом нової Постанови про пенсії…
Далі він сказав, що тов. Малиновський надав свободу дій начальника Головного Політичного Управління генералу армії Голікову, а останній розвалює армію.
«В газеті „Красная Звезда“, — продовжував Жуков, — день у день поміщають статті із закликами піднімати і зміцнювати авторитет політпрацівників і критикувати командирів. В результаті такої політики армія буде розкладена».
Висловлювання Жукова з цього питання були підтримані тов. Будьонним…
За наявними в КДБ при СМ СРСР даними, більшість офіцерського складу Радянської Армії правильно сприйняла Постанову…
Поряд з цим з боку окремих військовослужбовців зазначаються факти нездорового реагування на зміни в пенсійному забезпеченні.
Так, начальник штабу 1-го армійського корпусу Туркестанського військового округу полковник Панін І. Д. заявив:
«Постанова неправильне, вся армія розбіжиться. Ніхто з офіцерів служити не буде».
Командир взводу 987-го батальйону зв’язку 25-го армійського корпусу Одеського військового округу лейтенант Баранов Р. А. казав:
«Тепер чим раніше звільнитися з армії, тим краще. Служити я не хочу, і ніхто мене не переконає».
Баранов подав рапорт на ім’я командування про звільнення його з лав Радянської Армії…
Командир роти 145 ГСД Закавказького військового округу капітан Кулаков заявив:
«Згідно з новим наказом, пенсіями будуть забезпечуватися тільки офіцери після 40-річного віку. Але дослужити до цього віку не дадуть. Тому, поки голова ціла, треба йти з армії».
Начальник відділу обліку укомплектування і чисельності Збройних сил полковник Кузьмін А. До. говорив:
«Немає тепер нашого основного захисника — Сталіна, який нас в образу не давав».
Начальник 6-го відділу ЕЭУ МО інженер-полковник Вальков сказав:
«У Єгипті греблю будуємо, Ірану допомагаємо, а у себе ремені підтягуємо. Хто обжирається, а кому тепер жерти нічого буде».
Начальник речового відділення АГВ штабу Московського округу ППО майор Флегонтов І. А. казав:
«…Наш радянський офіцер і так мало отримує при виході на пенсію, прослуживши 20 і 25 років в армії. За новим наказом буде отримувати ще менше, що озлобить людей і створить багато нездорових настроїв, які можуть призвести до значного зниження бойової готовності армії. Ціни на продукти і промтовари не знижуються, а пенсії зменшують дуже різко…»
Начальник штабу артилерії 50-ї мотострілецької дивізії підполковник Ковицкий А. П. сказав:
«…Уряду не до лиця так часто міняти закони, у людей немає ніякої впевненості в завтрашньому дні».
Командир роти парашутно-десантного полку 103-ї повітряно-десантної дивізії Білоруського військового округу капітан Баженов А. Н. заявив:
«…Товариші офіцери, – це справа серйозна, треба піднімати страйк, адже наші права утискають. Треба листами і рапортами завалити ЦК з проханням про звільнення з армії, треба тікати з армії…»
Офіцер цього ж полку майор Лычев преложил:
«…написати всім рапорту на звільнення і листи з висловленням образи на нову Постанову і під час дивізійних навчань при стрибку з літаків всім офіцерам кинути це у конвертах з повітря…»
Відзначаються нездорові настрої серед молодих офіцерів.
Командир радіовзвода 192-ї авіаційної дивізії ст. лейтенант Рощепкин Ст. Н. заявив:
«Молодим офіцерам краще піти з армії і влаштуватися в народному господарстві, хоча там квартиру можуть дати, а тут ні кола, ні двора не маєш. Поки ти потрібен, тебе тримають, не потрібен — виштовхують на всі чотири сторони і йди хоч в банду, ніхто не думає про непотрібному людині».
Командир взводу 104-ї повітряно-десантної дивізії ст. лейтенант Лоскутов П. П. сказав:
«Наш Уряд цією Постановою обдурила нас так само, як народ з облігаціями. Чи можна вірити, що і в подальшому не змінять пенсій?»
Негативні реагування на новий закон відзначаються також з боку окремих офіцерів у відставці і запасі. Так, наприклад, полковник запасу Діков П. А., Білоруський військовий округ… заявив:
«…Видання Постанови про зміни пенсій є не що інше, як фінансове банкрутство Радянського держави, що вдруге підтверджується після скасування повернення робочого класу коштів по позиці.
У нас що хочуть, те і роблять, в будь-якому капіталістичному державі цього не допустили б».
Полковник запасу Морозів, колишній заст. начальника політвідділу Інженерної академії, з приводу вийшов Постанови СМ СРСР про пенсії сказав:
«…Все життя служив в армії, а тепер повинен допомагати дітям і дитсадкам… Зараз прирівнюють до всіх однією міркою — і тих, хто воював, і тих, хто торгував газованою водою».
Колишній заступник командувача армією з тилу полковник у відставці Крилов говорив:
«Обурливо, що так утискають військовослужбовців. Тепер в армію підуть випадкові люди. Розумних і талановитих людей на військову службу не заманиш. Був би у мене син, я б його послав краще на завод, ніж у військову школу».
Полковник запасу Бабкін — Білоруський військовий округ — сказав:
«Погано, що у нас немає сталості, закони змінюються, і це викликає невпевненість».
За всіма викладеними фактами особливими відділами КДБ інформовані на місцях перші секретарі ЦК КП союзних республік, секретарі крайкомів, обкомів і Військові поради округів.
Голова комітету держбезпеки А. ШЕЛЕПІН.
Слід зауважити, що в таких документах не передбачалися висновки, пропозиції. Як казали, в Політбюро розуму вистачає і без вас.
І пенсійна, і структурна реформи в армії, природно, викликали нездорові настрої серед військовослужбовців. Армію шматували, як кажуть, по живому. Особливо це стосувалося приниження ролі військових контррозвідників періоду Смершу у бойових баталіях на фронті. Це було пов’язано з особистістю В. С. Абакумова, якого Микита Сергійович вважав винуватцем бід, пов’язаних з долею сина Леоніда. А адже в роки правління Сталіна Хрущов неодноразово підкреслював, що він вважається прямим наступником Леніна. І раптом, ставши біля керма держави, Хрущов перетворив вождя в якесь виплодок пекла, а тих, хто стикався з ним близько, у своїх ворогів, яких треба було якомога швидше усунути від влади, а деяких, багато знали про його гріхи, фізично знищити. Це стосувалося долі глави ГУКР СМЕРШ НКО СРСР генерала В. С. Абакумова. Він квапився від нього позбавитися. Але під його волюнтаристський прес потрапили і органи військової контррозвідки, переграли у війну хвалені німецькі спецслужби та внесли суттєвий вклад у наближення Великої Перемоги. Але такі доводи він не сприймав.
Один фронтовик-контррозвідник охарактеризував цю діяльність Хрущова словами А. С. Пушкіна, вкладеними в уста Сальєрі: «Маляр мерзенний бруднить полотна Рафаеля».
Окремі гарячі голови, як у Москві, так і штабах військових округів і флотів, стали на шлях сліпого виконання наказів зверху по роззброєнню, не розібравшись на місці, що своїми діями підривають бойову готовність військ і наносять економічний збиток державі.