Не Буду першою, хто скаржиться на фотографів, але сталася сьогодні ситуації я, чесно кажучи, навіть не думала, що таке реально буває.

Людей, які вміють робити гарні фото, я, ось чесно, дуже люблю: я замовляла фотосесію на випускний, потім пару раз фоткалась в цікавих образах, потім, природно, на весілля. Так як між прецедентами проходило по кілька років, фотографи кожен раз були різні, але з кожним ми чудово знаходили спільну мову.

Зараз в мені росте маленька людина, вже восьмий місяць. Я щаслива з цього, я бачу ніжність чоловіка по відношенню до нас з малюком, і ось захотілося мені відобразити зворушливі моменти. Фотографа — хлопця з хорошим портфоліо, де були в тому числі вагітні та молоді мами, знайшли за порадою знайомої з форуму, яка сама користувалася його послугами трохи менше, ніж рік тому. Здзвонилися. Хлопчик (по голосу інакше і не скажу) був милий і доброзичливий, пообіцяв зробити все в найкращому вигляді і виконати всі мої запити — а я відразу поставила, чого приблизно хочу, а пізніше і скинула йому фотки.

Проблеми виникли вже на етапі вибору часу зустрічі. У мене є вільний час з ранку і годин до дванадцяти, дозвольте не буду вдаватися в подробиці, чому так. Витрачати на фотосесію вихідні я не хочу. Об’єктивних причин для відмови у юнака не було, все зводилося до абстрактного «рано». Прокинутися йому, чи що, складно? Ну, вибачте, я замовник, а не модель, я хочу зробити все в зручний мені час, раз вже сама плачу за це гроші. Сперечалися, мабуть, хвилин п’ятнадцять, поки я не поставила його перед фактом, що знайду фотографа-жайворонка, якщо для нього це такий неможливий подвиг. Добре, домовилися. О восьмій ранку довгоочікуваний фотограф прийшов до мене на поріг.

Фотографуватися я хотіла в домашній обстановці, купа фото — з чоловіком, скрізь фокус на живіт. Знімаємо «за природними справами» — лежачи, дивлячись у вікно, читаючи, стоячи в обнімку з чоловіком, на кухні з посудом. Майже півгодини знімаємо, прошу подивитися, що там виходить. Показує. Ммм… Я навіть не скажу, що фото погані, насправді я вийшла там дивно гарненькою, але, шановний мій, 9/10 ваших фото навіть припустити можна, що дівчина вагітна. Десь живіт знімок не потрапив, десь чоловіком акуратно майже повністю прикривається, де я виглядаю просто дуже повною дамою. Ввічливо кажу, що взагалі-то просила не цього. У відповідь якесь дивне здивування: хлопчик чомусь був впевнений, що я хочу сфоткатися так, щоб там зовсім не було помітно, що я в положенні. Гаразд, мої довгі розповіді по телефону можна прослухати, а приклади навіщо я скидала? Ах… Він же може зробити краще!

І почалося. Після енної часу, витраченого на обговорення, ми все-таки обговорили бажані мною образи. Вірніше, один образ — радісною і щасливою вагітної жінки, що тут складного? Все, як виявилося. В голові фотографа, схоже, категорично не вкладалася думка, що я не сприймаю вагітність такою шкідливою болячкою, яку потрібно просто перечекати, по можливості маскуючи. Так і не вклалися, але чергове нагадування, що фотографів у світі багато, вирішило питання.

Знімаємо. Від гидливо-ображеної мордочки професіонала мені потихеньку стає погано, але, як виявилося, найстрашніше попереду: забавні фото, з малюнками, табличками та іншими милостями, які здалися мені дуже забавними в інтернеті. Поняття не маю, що такого шалено моторошного знайшов хлопчик у смайлике на животі і чоловіка з типовим усміхненим кулькою, але тут його прорвало. Це він фоткати не буде. Зовсім. Аж ніяк. Взагалі ні при яких умовах. Це, мовляв, бридко. Спасибі хоч овуляшкой не назвав, хоча по обличчю було помітно — хотів. Мої нерви в цей момент здали, і я зажадала то непорозуміння забратися геть з мого дому. Чоловік додав, що нещодавно отримані гроші необхідно повернути. Знову обурення. Адже він вставав, їхав, час витрачав. Ну, так і я витрачала, причому абсолютно даремно.

Компроміс — обробити вже зроблені фото — нас не влаштував, там немає навіть половини бажаного. Знову істерика з приводу витраченого часу. Вже абсолютно неввічливе з мого боку вказівка на те, що хлопця сюди кликали з конкретною метою — невиконаною, і плювати мені на його час, сон і душевні травми. Спроба піти на примирення і все-таки дозняти необхідне… але тепер проти вже чоловік.

Гроші ми в підсумку повернули, але залишилося питання: що це було? Ви можете уявити собі ситуацію, що в ресторані вам раптово разом замовленого м’яса приносять рибу, так як кухар м’ясо не їсть і готувати не буде? Або що портретист замість того, щоб намалювати вас — природно, дуже красиво і талановито — написав вазу за вашою спиною, так як натюрморти йому подобаються більше. А в підсумку з вас вимагатимуть гроші, так як працювали ж. Маячня? А з якого дива хлопчик-фотограф, навіть на оренду своєї студії не заробив, дозволяє собі подібне? Я чогось у цьому світі не розумію?