Набридли нечеми. Набридли лінивці та утриманці. Люди без мети в житті — це, на жаль, правда життя, повсякденність. Але от коли все це об’єднується в одній людині — задовбує по саму маківку.
Довелося змінити роботу, сидимо з колегою в одному кабінеті. Як же може бісити окремо взята людина!
Почати варто з того, що він лупить по клавіатурі так, ніби це друкарська машина XVIII століття. Деколи хочеться просто наваляти такого… колезі без пояснень і зайвих слів. Кулаки мимоволі стискаються, очі червоніють. Відень на лобі, напевно, теж набухає.
Проходячи повз колеги, інший раз помічаю, що замість старанної роботи він сидить на форумі або в соцмережі і активно набиває буковки в форму відправки чергового, тисячного, напевне, повідомлення за день. Так голосно, що штукатурка зі стелі сиплеться! При цьому друк йде стандартним для обивателя і досить дивним для людини, чий хліб готується на комп’ютерній ниві, двухпальцевым методом.
Якщо колега бачить твоє наближення, слід клацнути мишею, і шалений гуркотіння клавіш змінюється на розмірене ідилію і тишу. Швидкий погляд на екран (так-так, це гидко й погано, але в такому разі…) — а на екрані файловий менеджер. «Ти в Провіднику, чи що, друкуєш так?» — хочеться прокричати йому, але вроджена ввічливість не дозволяє.
Це все дико задолбали, але весь час підливається масло у вогонь. Мій колега ще і хихикає, як божевільний. Йому нічого не варто гыгыкать три-чотири години поспіль. Всі ми любимо посміхатися. Але сміх і тривала посмішка після того, як ти розшукав чергову приколюху в мережі, і просто радість — речі різні.
Колега любить тиснути на стрілочки. Причому основна — вперед. У мене всього два варіанти: або винайшли нову мову програмування, або він іграшки сидить грає. Це просто зводить з розуму.
Але гаразд, яких тільки персонажів не носила Земля, буває і таке. Але немає, на жаль. Якщо хтось подзвонить нам по телефону запитати, як вирішити чергову проблему, він почує від мого колеги порцію неприємних коментарів. Звичайно, це ж так круто — облити по телефону нечистотами співрозмовника!
Іноді під час роботи проскакує добірні матюки, адресована монітора. Але з цим можна змиритися, адже я матюкаю колегу подумки на порядок частіше.
Із-за таких людей і втрачаєш віру в світле. Поки є такі співробітники, нерви цілих колективів будуть напружені до межі. Хочеться вже піти звідти, чесне слово. Задолбали!
