Кажуть, політика — брудна справа. І займаючись політичною діяльністю, неможливо знайти друзів. Але в будь-якому правилі є винятки. Та хай вони лише підтверджують правило вони є.
Ось Леонід Брежнєв і канцлер ФРН Віллі Брандт на борту моторної яхти в Криму — розслаблені і благодушні.
Зустріч не була рядовий: ніколи ще радянські лідери не брали глав капіталістичних країн у такій неформальній обстановці.
У 1971 році в Криму Брежнєв і Брандт проводили час без представників радянського Мзс і уряду — практично як друзі. Це було свідченням важливого повороту в політиці Радянського Союзу. Брежнєв не захотів бути суворим більшовиком, загрозливим Захід ракетами, а вирішив розмовляти з західними лідерами на прийнятому у них мовою.
Що стосується німецького лідера, то для Віллі Брандта цей неформальний візит став символічною вершиною його нової східної політики, метою якої була нормалізація відносин з Радянським Союзом і країнами Східної Європи.
На батьківщині через неї Віллі Брандт постійно потрапляв під вогонь критики. Йому говорили, що він розпродує німецький інтерес, але канцлер вважав, що співпраця тільки з Заходом сильно обмежує можливості Німеччини — і в першу чергу економічні. Поворот до Радянського Союзу він погодив з лідерами США і західних країн, запевняючи їх у своїй вірності Північноатлантичного альянсу.
Візит Віллі Брандта до Брежнєва в Крим на вихідні не приніс епохальних рішень, але став одним із символів розрядки. До того часу Радянський Союз і ФРН вже уклали Московський договір, в якому зобов’язалися дотримуватися територіальну цілісність кордонів у Європі і врегулювати всі конфлікти мирними методами.
ФРН відмовлявся від претензій на територію колишньої Східної Пруссії, куди входила і Калінінградська область. Бундестаг довго не ратифікував цей договір. Знадобилося 2 роки, щоб німецькі парламентарії погодилися з ним.
Перекладачі, які працювали на зустрічах Віллі Брандта і Брежнєва, розповідали, що лідери двох країн говорили не тільки про політику: вони ділилися сімейними історіями, а Брежнєв навіть розповідав антирадянський анекдот.
Як свідчення повної відкритості було сприйнято купання в Чорному морі, для якого, за свідченням фотографа Володимира Мусаэльяна, Брежнєв позичив Брандту свої плавки. Аж до самої смерті Брежнєва, вони продовжували спілкуватися з Брандтом, навіть коли той перестав бути канцлером.
