Розповідає анонімний користувач. У ті роки, коли це сталося, він був ще дитиною.
«Було 16 березня 1965 року, приблизно 6 годин вечора. Я стояв у дворі поруч з нашим будинком, коли раптом помітив у небі дуже незвичайний літак. Об’єкт летів зі сходу у бік півдня і це відразу ж викликало у мене багато питань, так як літаки тут літають лише за маршрутами на північ і на південь.
Чим ближче він ставав, тим краще було видно, що за формою це зовсім не літак. Це було схоже на складені один на одного кілька металевих прямокутних коробок (Паранормальні новини — paranormal-news.ru).
Передню частину літака» займало велике скло. Крил у нього не було, а коли він підлетів зовсім близько, можна було почути ніжний свистячий звук.
Коли цей корабель був зовсім близько, я помітив всередині, за склом, двох людей або прибульців, схожих на людей, в білому одязі. Їх форма нагадала мені форму американських військових офіцерів, але це були чисто білі мундири, без відзнак. А їхні обличчя з тонкими рисами чомусь нагадали мені типових британців.
Корабель рухався приблизно на висоті 400 футів (121 метр) та раптом один з його людей висунувся за межі вікна і показав другій людині на щось внизу, в тій стороні, де висіло на мотузці розвішану моєю мамою білизна.
А коли і другий чоловік подивився в цю ж сторону, то вони обоє одразу ж побачили стоїть біля будинку мене і що я явно помітив їх. Після цього їх корабель різко набрав швидкість і зник за гаєм дерев.
Звичайно ж, я одразу кинувся про все розповісти своїй мамі. Але вона була непохитна «Ти просто побачив радянський супутник, що проходить по небу», — говорила вона. Я намагався переконати її, що супутник рухається на такій великій висоті, що я ледь б помітив його, вона була впевнена у своїй правоті.
Вона також заперечила наявність людей у «супутнику», посилаючись на мою фантазію.
А потім з’ясувалося, що в цей самий час, поки я спостерігав «літак», моя старша сестра шукала мене і мою маму, і ніде не могла знайти. Вона приготувала вечерю і стала кликати нас, але ні мене ні мами ніде не було.
При цьому вона виходила нас шукати і у двір і навіть заходила в наш комору. Вона вже була готова налякатися, але приблизно через 20 хвилин ми з’явилися і наче нікуди й не зникали.
Що стосується мене, то я твердо знав, що я стояв недалеко від ганку на нашому подвір’ї і нікуди не відходив. І я їй так і заявив.
Пізніше я виявив ще чимало дивного із-за того вечора. Я з’ясував, що мої волосся хтось обрізав ще коротші, ніж вони були і що у мене на голові ззаду є два дивних шрама (це з’ясувалося після візиту в перукарню), походження яких мені не було відомо.
Все це було понад 50 років тому і я протягом деякого часу ще намагався розповідати іншим про те, що бачив, але мені ніхто не вірив. Я не знаю, що це було, але сумніваюся, що це була тарілка або прибульці, це більше нагадувало якийсь експериментальний апарат. Адже це була ера нових технологій, коли всі прагнули в космос.
Однак я не знаю, як пояснити ту дивну пропажу мене і мами на 20 хвилин, коли моя сестра ніде не могла знайти. І я ніколи не був настільки сміливим, щоб пройти сеанс регресивного гіпнозу і відновити події того вечора.
І ще дещо. Коли я проходив медичне обстеження для надходження на роботу, я з’ясував, що у мене раптом зникла стара кіста в правій нирці. На той момент я також відчував щось незрозуміле розміром з горошину зліва від серця, але це відчуття зникло через кілька років».
