Краще наших льотчиків немає. У цьому я переконувався неодноразово…
Сьогодні я мало не загинув… Я іржав так, що сльози з очей… Голова трохи не відірвалася, живіт загрожував луснути, налякати і без того нервового кота, до того ж непристойно забризкати мої пенати.
Начебто повинен був звикнути – дитинство і юність пройшли абсолютно щасливо в льотному гарнізоні ВТА. Ан-12 злазив вздовж і впоперек, часто літав з батьком на недовгі пів години – годину…
І чув, і бачив таке, від чого досі ржу непристойно, згадуючи…
Льотчики… Жартівники і оторвы. Вони можуть пити, курити… ну, битися, спортом не займатися. Це таке братство, де один з іншим може поцапаться “на все життя”, але при певних обставинах життя один за одного віддадуть, не замислюючись.
І при цьому вони залишаються такими професіоналами, яким немає рівних. Це я теж знаю не з чуток… Тому що те, ЯК вони літають, як вони вміють це робити – віртуозно, примудряючись при цьому і пожартувати, і похохмить. Але до роботи своєї піднебесної ставляться при всьому при тому дуже серйозно і суперпрофессионально…
А сьогодні – про хохми. Мені прислали якийсь документ, прочитання якого запросто може призвести до серцевого нападу. Але – від сміху. Тому попереджаю заздалегідь. До того ж – екзальтованим жіночкам з тонкою душевною організацією читати подібне категорично забороняється. Не рекомендується людям з відсутністю почуття гумору, крім того – надто серйозно ставиться до себе і до всього навколишнього.
А так же дітям до 16. (Ну, а після 23 (00) – ласка…))))). Отже – насолоджуйтеся.
Лучше наших лётчиков нет. В этом я убеждался неоднократно не всё так грустно