Актриса театру і кіно Еліна Бистрицька
26 квітня 2019 року не стало одного з найвідоміших радянських і російських актрис театру і кіно, народної артистки СРСР Еліні Бистрицької. Незважаючи на неординарний талант і ефектну зовнішність, вона зіграла відносно небагато ролей. Глядачі її пам’ятають, в основному, в образі Аксіньі з «Тихого Дону» і не підозрюють про те, що таких ролей в її творчій біографії могло б бути набагато більше, якби не певні драматичні обставини, за яких актриса більше 20 років не знімалася в кіно і навіть була невиїзною.
Еліна Бистрицька у фільмі *Незакінчена повість*, 1955
Артистка вже давно не дає інтерв’ю з приводу святкових дат, та й саму дату не вважає особливою: «Я люблю всього два свята – 23 лютого і 9 травня, а 4 квітня – не свято, а факт моєї біографії». Тим не менш у цей день неможливо не згадати про тих роботах, без яких антологія радянського кіно була б неповною. Її по праву називають однією з найбільш яскравих і красивих вітчизняних зірок, хоча сама вона не любить гучних слів в свою адресу.
Кадр з фільму *Незакінчена повість*, 1955
Її першою помітною роботою в кіно стала «Незакінчена повість». Заради цього фільму вона відмовилася від ролі Віоли в екранізації шекспірівської «Дванадцятої ночі» (її в результаті зіграла Клара Лучко). Багатьом такий вибір видався дивним – мовляв, як можна було віддати перевагу світової класики сучасну історію про кохання жінки-лікаря і її пацієнта. Але актриса ніколи не шкодувала про своє рішення і пояснювала його так: «З воєнних років обожнюю лікарів і вважаю, що жертвеннее і шляхетніше цієї професії на землі немає». (Вона й сама закінчила медичний технікум, але за фахом пропрацювала недовго). Після виходу фільму на екрани її визнали кращою актрисою роки. Саме так, не сумніваючись і не вагаючись, вона приймала всі свої рішення і в майбутньому, за що заслужила репутацію незламною «залізною леді», що навряд чи характеризує її повною мірою.
Еліна Бистрицька і Федір Бондарчук у фільмі *Незакінчена повість*, 1955
Еліна Бистрицька в ролі Аксіньі, 1957-1958
Роман Михайла Шолохова «Тихий Дон» Еліна Бистрицька вперше прочитала в 20 років і з тих пір мріяла про роль Аксіньі. Вона була впевнена в тому, що у цієї героїні був реальний прототип, і що у неї напевно був бурхливий роман з самим письменником. Ще під час навчання в Київському театральному інституті Бистрицька намагалася втілити свою мрію в реальність, примірявши на себе образ Аксіньі, але майстер курсу її розкритикував, заявивши, що її доля – грати романтичних героїнь Шиллера. Але бажана роль їй все-таки дісталася вона виконала її в 30 років.
Кадр з фільму *Тихий Дон*, 1957-1958
Перша зустріч з режисером «Тихого Дону» закінчилася повним провалом: «Я приїхала до Герасимову на квартиру. Він простягає мені уривок з «Тихого Дону». Глянула, а це той же самий, мій студентський, провальний. Відчуваю, я не можу відкрити рот. До того ж сидить поруч якийсь горбоносий актор з Орла з темними кучерявими волоссям і синіми очима. Який же це Гришка? Він же син туркені! Він мені відразу не сподобався. Але справа була не в ньому, а в моєму страху повторення студентського провалу. І я сказала Герасимову, що не можу зараз читати…». Тим не менш, після довгих проб Быстрицкую затвердили – на цьому наполіг сам Михайло Шолохов. Роль Аксіньі в «Тихому Доні» актриса називала найскладнішою в своєму житті і зізнавалася, що не могла відпустити її довгі роки. Після цього її асоціювали лише з Ксенією. «Після «Тихого Дону» тридцять старійшин донських козаків вручили мені грамоту на пергаменті у вигляді сувою, де оголосили мене почесною козачкою і просили надалі називатися не інакше як Аксінья Донська. Я відповіла, що прізвище батька не зміню, але їм надзвичайно вдячна за визнання моїх заслуг», – розповідала актриса.
Кадр з фільму *Добровольці*, 1958
Еліна Бистрицька у фільмі *Російський сувенір*, 1960
Незважаючи на відданість професії, актриса довгі роки залишалася без ролей в театрі і кіно. А сталося це з-за безкомпромісного характеру Бистрицької, яка не боялася говорити правду в обличчя режисерам, відмовлялася зніматися, якщо сценарій видавався їй слабким, і ніколи не погоджувалася на непристойні пропозиції високопоставлених чиновників. З-за одного такого категоричної відмови вона навіть стала на кілька років невиїзної. Знаючи про її вибірковості і непримиренний характер, режисери перестали пропонувати їй нові ролі. Перерву в її кінокар’єрі затягнувся більш ніж на 20 років.
Актриса театру і кіно Еліна Бистрицька
Вона повернулася на знімальний майданчик тільки в 1991 р., зігравши в детективі «Сім днів після вбивства», а потім у мелодрамі «Прощальні гастролі» і комедії «Браві хлопці». Вона не шкодувала про те, що була надто виборчої і в кіно, і в особистому житті – після 27 років шлюбу вона пішла від чоловіка через його зради. «Так склалося моє життя, що я одна… Вибір полягає в тому, що можна було б з кимось бути, але для цього, з моєї точки зору, повинні бути певні якості у взаєминах. Мені ближче мудрість Омара Хайяма: «Вже краще будь один, ніж разом з ким попало». При чому тут горда незалежність? Мені необхідно сердечне захоплення. А всі радощі спілкування – це зовсім інше», – пояснює актриса.
Актриса театру і кіно Еліна Бистрицька
Еліна Бистрицька у виставі *Горе від розуму*, 2002
Еліна Бистрицька зіграла також близько 30 головних ролей в театрі, хоча і тут її творчий потенціал реалізовано не в повній мірі. Серед її останніх робіт – роль Хлєстової у виставі «Горі від розуму», після чого вона перестала з’являтися на сцені, хоча й хотіла цього, нехай навіть в епізодичних ролях. І ця потреба не була продиктована бажанням слави і визнання: «Доля актриси – не квіти і оплески, не короткочасний успіх, який може розчинитися у швидко мінливому часу. Це важка праця, моральні випробування, сумніви, вагання, подолання таких перешкод, яких я і не чекала. І не можна не те що впасти, але навіть зігнутися, опуститися на коліна. А вже якщо це сталося – встань і йди!».
Кадр з фільму *Бабин Яр*, 2002
Актриса театру і кіно Еліна Бистрицька
