Чому протестуючі жителі Єкатеринбурга, багато з яких — чесні і чисті люди, повірили пройдисвіту Низамову
Автор:
Дементьєв Іван
В очікуванні крові
«Погані» протести (наш епітет) проти будівництва храму в Єкатеринбурзі вщухли після відносного успіху — під храм Святої Катерини знову, в який вже раз, будуть підбирати нове місце. Місцева влада та меценати не пішли на загострення, відчуваючи, що воно може призвести до насильства, осоружному духу християнства. Окремі сутички, слава Богу, закінчилися без кровопролиття: спортивного вигляду хлопці були з обох сторін, але храмоборцы воліли виставляти поштовхатися жінок і дітей.
Опозиція (противників будівництва цілком доречно назвати так) координувалася через популярні месенджери, а також через сайт E1.ru — один з найбільших в країні міських порталів, не пов’язаних з місцевою владою. Головним редактором цього ресурсу є надзвичайно колоритний Рінат Низамов — талановитий журналіст, для якого його посада стала справжнім подарунком долі, допомагає реалізувати найпотаємніші, інтимні фантазії.
Не все, що хочеться сказати, припустимо на сторінках ЗМІ (про це нижче), тому пан Низамов вихлюпує ці фантазії головним чином у соціальних мережах, де з-за його веселою протестної активності визирає жага крові:
На мій погляд, Єкатеринбург в найближчі місяці стане гарячою протестної точкою на карті Росії, загасити яку місцевими силами буде непросто… Це ідейна війна, яка ось-ось переросте у збройний конфлікт… Все це виглядає страшно, криваво і середньовічно. Але від цього кошмару — що дивно — всі ми повинні виграти.
Але кого директор мережі міських порталів в Hearst Shkulev Media вважає «нами», здатними виграти від побоїща?
Фото: Anton Basanayev/AP/ТАСС
Гламурні американці
Сайт E1, всупереч власним позиціонуванню, на жаль, не є якоюсь уральської сутністю, яка протистоїть жадібною Москві — це частина холдингу з американським капіталом Hearst Shkulev Media. Цікаво, що цей «портал міських новин», чи не найпопулярніший сайт Єкатеринбурга, до 2017 року не був навіть засобом масової інформації — справа в тому, що ліцензія ЗМІ передбачає не тільки права, але й відповідальність, а саме нести відповідальність ці люди не бажали. І не бажають досі.
Дивна історія: всупереч усім законам і правилам журналісти не-ЗМІ Е1 були акредитовані у всіх значущих державних і регіональних органах влади Свердловської області, ходили на прес-конференції, брали коментарі перших осіб області та міста. А главред порталу Рінат Низамов мав, наприклад, публічну акредитацію від Свердловського УФСБ, регулярно фотографувався з прес-секретарем відомства, підполковником Ганною Ластовецкой, яка явно благоволила молодому енергійному журналісту.
Низамов формально — рівним рахунком ніхто, входив до громадських рад низки обласних міністерств. Особливо він цікавився силовими структурами, зокрема, був членом Громадської ради обласного УФСІН. Можливо, ці зв’язки в осяжному майбутньому чимало йому знадобляться — корисно мати знайомих людей серед начальства в таборі, куди легко може завести настільки бурхлива жага крові.
Цікаво, що E1 радикально відрізняється від інших видань холдингу Hearst Shkulev Media з аудиторією, між іншим, 60 млн чоловік в місяць по всьому світу. Що російський співвласник Віктор Шкульов, що американці з Hearst Corporation — люди зовні абсолютно аполітичні, воліють заробляти гроші на плітки про знаменитостей. Більш того, зібрати під своїм крилом великі регіональні портали Шкулева, за чутками, попросив не хто інший, як В’ячеслав Володін, який побоювався анархічної вольниці місцевих ЗМІ, які зібрали навколо себе величезні спільноти читачів. Так в гламурному Hearst Shkulev Media виявилася сибірська мережа NGS, міські портали Самари, Нижнього, Пермі, Сочі… і Єкатеринбурга. Між тим основні активи «Херст Шкулева» благопристойніше: сімейство журналів Elle, Maxim, Marie Claire, «Антенна-Телесемь», StarHit та інша макулатура для домогосподарок, не годящаяся навіть на роль туалетного паперу.
Працювати з інтернетом холдинг пана Шкулева не вмів і не хотів, але треба — значить, треба. Між тим Мережа — це зовсім не паперові ЗМІ: заробляти тут дуже важко, це вдається одиницям. Зате є оманлива легкість впливу на події, що відбуваються, яку, ймовірно, мав на увазі Володін, який працював тоді мозковим центром адміністрації президента. В результаті ми бачимо, як Низамов на гроші Шкулева заробляє свій політичний капітал.
* * *
Робимо висновки.
Свердловська влада вже давно розбестила ввірене їй суспільство. Загравання з самозванцями — «лідерами громадської думки», нездатність приймати жорсткі і, головне, остаточні рішення, ганебне чоловіче суперництво між губернатором Куйвашевым і найпопулярнішим політиком області Ройзманом — все це призвело до того, що «уральська Москва» стала фактично некерованою, державою в державі. Подивіться на 200 кілометрів південніше: у Челябінську все складно, один губернатор в розшуку, другий під вартою, але при цьому там абсолютно неможливі хвилювання, аналогічні єкатеринбурзький. Тому що ці люди, якими б вони не були, вміли правити залізною рукою.
Зараз таку руку в Єкатеринбурзі представляє тільки повпред президента в Уральському федеральному окрузі Микола Цуканов. Але робота йому належить довга і важка. У уральських власна гордість — на московських дивляться звисока.
