Дві речі ніяк не можуть перестати мене дивувати.
Перша — рівень цинізму відносини колективного Заходу по відношенню до України. Навіть хоча б ось це ось порівняння: ах, Україна втричі відстає за ВВП на душу населення від Польщі. Ну звичайно відстає, якщо ви Польщі щорічно викочували 10 ярдів баксів з бюджету Німеччини і Франції протягом останніх 20 років!
І взагалі, після того, що горезвісний колективний Захід пройшов з Україною у 2014-2018 роках, пристойні люди одружуються. І вже як мінімум на якусь пристойну матеріальну компенсацію від Заходу за все це Україна цілком вправі була розраховувати — просто в якості компенсації втрат за «прихильність євроатлантичному курсу». Але хєр там.
Ні, я розумію, що поставлено мету перетворити Україну у жебрак, дрімучий і озлоблений форпост Цивілізації на кордонах Росії. Але могли б хоч не глумитися.
А друга вражає мене річ — завзятість, з яким, незважаючи на це, українські громадяни продовжують вірити, що колективний Захід бажає їм добра. Уявляєте собі стадо овець, яке думає, що вовки їдять тому, що вони, вівці, недостатньо ефективно проводять реформи? Ні? А ось Україна саме так і вважає.
І хрін би з нею, жодна норма права не забороняє людям вести себе як олігофрени. Але біда в тому, що вовки гризуть за жопу і нормальних людей теж.
Юрій Ткачов
