Слідом за Україною пристрасті навколо вищого законодавчого органу країни починають кипіти в Молдавії.
Розпуск парламенту неминучий? Так, принаймні, вважає молдавський президент Ігор Додон, який днями оцінив ймовірність проведення дострокових виборів до 90%.
«Не можуть соціалісти сідати з демократами і починати переговори. Якщо буде така пропозиція — повинен зібратися Республіканський рада і спитати думку людей з районів. Але я не вірю, що таке можливо. Тому не буде жодних переговорів — ні закулісних, ні формальних, ні офіційних, так як є чітке рішення керівного органу Партії соціалістів: „ACUM“ або „niciodată“. Тобто або коаліція з „ACUM“, або дострокові парламентські вибори. Інший, третій варіант, ми навіть не розглядали», — заявив Додон.
Глава держави не раз говорив про загрозу перевиборів до парламенту, і його песимістичні прогнози важко назвати необґрунтованими.
Переговори про створення правлячої коаліції відверто позбавилися сили і зараз ведуться більше по інерції. Здається, на сьогоднішній день головна мета для їх учасників — не створити більшість, у що вже, здається, мало хто вірить. Набагато важливіше ухилитися від неминучої хвилі народного розчарування і обурення, переклавши провину на опонентів за провал формування нової влади в країні.
Поки що шанси «ПСРМ» вийти «сухими з води» виглядають трохи реалістичніше. Соціалісти діяли з самого початку прагматично: першими пішли на «контакт» з проєвропейською опозицією, чітко визначили свої пріоритети і запити майбутньої владної конфігурації, які важко назвати надмірними, а також наполягали на офіційному оформленні коаліції.
Нові заяви Додона проводять жирну риску під цими чутками. Президент прямо сказав, що створення парламентської більшості можливе лише з «ACUM», і інші варіанти в таборі соціалістів ніколи не розглядали. Самі ж висловлювання президента можна трактувати двояко. З одного боку, це може бути спробою повністю зняти з себе відповідальність за новий цикл політичної смути в країні. Тим більше, що «ПСРМ» за підтримки Додона фактично вже почала підготовку до нової передвиборної кампанії.
З іншого боку, найімовірніше, це був свого роду «останній дзвоник» опозиції, щоб усадити-таки її за стіл переговорів.
Довгий коаліційний торг між «ACUM» і «ПСРМ» спочатку став можливий багато в чому завдяки позиції міжнародних партнерів, встановлювали жорсткі межі для Кишинева. Вони не дозволили Плахотнюку діяти звичними методами підкупу і депутатських перебіжок.
В іншому випадку, з високою часткою ймовірності, в країні вже давно б функціонувала «нова влада» під старим управлінням демократів. Однак і соціалісти, і проевропейцы поки не можуть «намацати» унікальний шанс, щоб кардинальним чином змінити політичну ситуацію в країні.
Обом политформированиям слід гарненько подумати, перш ніж остаточно відмовлятися від партнерства і йти на дострокові вибори.
Другого такого шансу у них може вже і не бути.
Катерина Бородіна, спеціально для «Російської Весни»
