Я захоплююся живою музикою. У мене своя рок-група, і мені хочеться вийти на хороший рівень, щоб знайти свого слухача. Розумію, що для цього потрібно багато працювати, репетирувати, прикладати зусилля і так далі. Але чомусь багато хто починає це саме захоплення критикувати.

Товариш увесь час говорив:

— Ти розумієш, що це дитинство? Вся ця музика, виступи — це нісенітниця, потрібно подорослішати! Потрібно працювати, заробляти гроші і не витрачати їх на дурниці!

А чому це музика — нісенітниця? Я-то думала, що «дорослість» — це вміння бути відповідальним за свої вчинки, вміння вирішувати проблеми, завдання і так далі. Я давно не вишу на шиї у батьків, сама заробляю гроші, і частина з них витрачаю на групу. Що в цьому страшного? Невже краще спускати ці гроші «на унітаз», на одяг або на посиденьки з пивом на лавці? Ні, спасибі! Чужих грошей я не вважаю і не витрачаю. Які до мене претензії?

Подруга:

— Одного разу ти зрозумієш, що музика — це не те, що тобі потрібно! Ти захочеш стати дружиною і матір’ю, і вся ця музична лушпиння з тебе злетить!

По-перше, що це за ідіотська трактування: «Якщо ти жінка, то твоє головне призначення — стати матір’ю, і якщо твоє справжнє заняття цього не сприяє, ти пустушка»? А по-друге, хіба кому-небудь з музикантів (я не кажу про «пающіх трусах» під егідою дядечки-продюсера) заняття заважало обзавестися сім’єю, дітьми і жити при цьому добре? Хіба дружина, займається творчістю, музикою, чим гірше домогосподарки, цілими днями стирчить в своїй квартирі, від нудьги дивиться тупі серіали і влаштовує скандали своєму чоловікові, так як енергію більше ніде діти?

— І взагалі, всі рок-музиканти — алкоголіки і наркомани! Ти теж такий станеш!

З чого це ви взяли, що перепусткою на рок-сцену є алкоголізм і наркоманія? Уявіть собі, я отримую задоволення від створення музики, від її виконання перед людьми, і ніякого «допінгу» мені не потрібно. І я ходжу на концерти з метою саме послухати музику, а не нажиратися в щі в барі рок-клубу.

Ви живете своїм життям, а я — своєю. При цьому я нікого не засуджую за те, що один бачить своє покликання в «горінні» на роботі, інша — у веденні домашнього господарства. Уявіть собі дівчину, танцюючу стриптиз перед хтивими товстунами, я теж засуджувати не буду — вона так живе, її це влаштовує, і не варто чіпляти на неї ярлик «повія» тільки з-за того, що її цінності не співпадають з вашими. Просто навчитеся розуміти, що ваша думка — чи не єдине вірне, і тоді, може, світ стане трішки добрішим.