Мехті Логунову, в’язневі харківського СІЗО, виповнилося 85 років. Харківський винахідник Мехті Феофанович Логунов, звинувачений у державній зраді, вже другий рік сидить у СІЗО. 30 липня 2018 року Орджонікідзевський райсуд Харкова засудив його до 12 років позбавлення волі. Політв’язень розцінив це як «смертний вирок, розтягнутий у часі».
Історія з арештом 83-річного «шпигуна» повинна була б виглядати дикістю навіть за українськими мірками… Уявлення про норму на Україні в останні п’ять років перекручені, але розсудливі люди все ж зберігають здатність критично мислити. Проте українські ЗМІ, які були на підхваті у СБУ, підготували «громадська думка» належним чином.
Похилого винахідника, кандидата технічних наук демонізують як витонченого лиходія, створював шпигунсько-диверсійну мережу. На одному з головних українських телеканалів «1+1» журналісти «за викликом» куховарять «викривальний» матеріал про «харківському професора Моріарті», побудований на відвертих домислах і підтасовуваннях. Інформаційне поле обприскується відбірної отрутою, брехня офіційних версій нікому спростовувати, а судова розправа над найстарішим політв’язням не викликала особливого суспільного резонансу.
Відвертість літньої людини (у його оцінці українських політичних подій, збройного конфлікту в Донбасі) була використана проти нього ж нечистоплотним українським тележурналістом, допущеним СБУ поспілкуватися з укладеним.
Мехті Логунов ніколи не приховував свого ставлення до режиму, усталеному на Україні після 22 лютого 2014 року. І в розмові з журналістом літній арештант — з абхазької безпосередністю, в емоційному пориві — сказав, що якби він був молодший, примкнув би до ополченню. При цьому попросив інтерв’юера вимкнути камеру. Проте телевізійний холуй української спецслужби не тільки відтворив ці слова у своєму репортажі, але і трактував їх мало не як готовність до співрозмовника шпигунсько-диверсійній роботі проти України.
Мехті Логунов відкидає абсурдні звинувачення, пред’явлені йому у суді. Його апеляційну скаргу досі не почали розглядати! Вік людини, засудженого до 12 років, не бентежить суддів, які скористалися цією ганебною тяганині. Засідання Апеляційного суду було призначено через чотири з половиною місяці після оголошення вироку, на 18 грудня 2018 року. Без пояснення причин його перенесли на 11 квітня 2019 року. У призначений день засідання відклали ще на п’ять місяців.
Що ж це за «шпигунське справа», що за нечуване злодійство скоїв чоловік на дев’ятому десятку, від яких у суддів на тринадцять місяців розтягнулися мандраж і пропасниця, не дозволяють взятися за розгляд апеляції?..
Повернемося до початку цієї історії.
17 серпня 2017 року Мехті Логунов був затриманий. У настільки відповідальному заході брали участь 8 осіб. Мехті Феофанович запитав: «чи Не занадто багато на одного старого?». У відповідь йому заламали руки за спину. Привезли додому в наручниках, почали обшук.
З самого початку версія про шпигунської мережі на чолі з Логуновым виглядала безглуздою. Про Мехті Феофановиче було відомо, що він інженер-механік, кандидат технічних наук. З 90-років і до моменту арешту енергійний винахідник займався розробками з утилізації твердих побутових і промислових відходів, у тому числі автомобільних шин, застосування вторинних матеріалів у будівництві автомобільних доріг.
Люди вже чули про методи, що практикуються СБУ після державного перевороту 2014 року. Подробиці справи 83-річного «шпигуна» були засекречені. А в винність Мехті Логунова вірили тільки самі невимогливі і упоротые співгромадяни.
Мехті Феофанович сам пролив світло на багато подробиці цього процесу у своїх тюремних записках та листах, які, нарешті, стають надбанням гласності. (Якщо б це був укладений з іншого табору, майданної орієнтації, — його записки вже б давно були видані і переводилися на всі «правозахисні» мови).
З цих листів Логунова ми дізнаємося, як відбувався обшук. Крім оперативників, були задіяні і двоє «професійних понятих». Мехті Феофанович не запам’ятав, про що питали, але запам’ятав, що на все відповідав: «Ні». Він пише: «Обшук тривав близько 8 годин, майже весь цей час я був закутий в наручники. І більшу частину часу лежав обличчям вниз на дивані (кілька годин мені не давали помочитися)… По кімнаті, кухні, ванній, у туалеті снували оперативники. Все було розраховано на психічне пригнічення людини. У мене в голові стукала тільки одна думка: “зламали роботу в Словаччині”. Справа в тому, що арешт відбувався в четвер 17.08.2017, а на наступному тижні я повинен був їхати в Словаччину і Чехію на підписання договору на фінансування заводу в Словаччині».
Після багатогодинного обшуку, вже вночі, Логунова доставили в СБУ на допит.
«Допитував слідчий в особливо важливих справах капітан Б., — згадує політв’язень. — Потім зайшли ще кілька представників СБУ. Як би перехресний допит. Приходили з інших відділів. Заходили, говорили, що прийшли подивитися на мене, так як мене розробляли вже давно. Це дійство тривало кілька годин — такі вертушки-каруселі. Я на той момент — старий 83 років. Виявилося, я начисто позбавлений страху».
На допиті Мехті Логунов дізнався про себе багато нового: він є резидентом Головного розвідувального управління РФ, його псевдонім «Вальтер», в його шпигунську групу входять 18 осіб. Поставили перед вибором: якщо не визнає свою провину у державній зраді, то йому загрожує 12-15 років; якщо піде на угоду зі слідством — отримає менший термін. Мехті Феофанович відповідав на це: «Невже ви думаєте, що я візьму на свою сиву голову така ганьба — дати неправдиве показання на кого-небудь, тим більше, що все, що ви тут говорили, це брехня і провокація?! Так вас на сміх піднімуть у Росії ж…».
Про політичні репресії Мехті Логунов дізнався не з чуток в ранньому дитинстві. А тепер на старості років неждано-негадано звалилося нове нещастя, з’явилася можливість порівнювати і проводити аналогії.
В одному з листів Мехті Феофанович повідомляє про свою сім’ю: «Я прожив довге і важке життя.
У три роки я залишився сиротою. Мого батька Киут Леонтія Аполлоновича заарештували і, після катувань, побоїв і катувань, розстріляли у вересні 1937-го за безпідставним звинуваченням у замаху на тов. І. в. Сталіна… Тоді ж, у вересні 1937 р. був розстріляний рідний брат мого батька Киут Сардион…
Мою маму, Киут Віру Василівну, уроджену Іванову, особисто Л. П. Берія відправив у Акмолінський каторжний табір, т. зв. «АЛЖИР» — абревіатура «Акмолінський табір дружин зрадників Батьківщини», де вона відбувала покарання без вини з вересня 1937 року по вересень 1944 року… Рідний брат моєї мами, Червоної армії комбриг Іванов Н.В., був заарештований у серпні 1937 року в Харкові і, після побоїв і тортур, розстріляний у жовтні 1937… Два моїх брати Ігор і Лев (син дяді Колі) 16-річними хлопчиками-добровольцями пішли на фронт захищати нашу Батьківщину — Радянський Союз. Брат — Лев Миколайович Іванов служив у тій частині, в якій воювала Зоя Космодем’янська, і загинув командиром розвідгрупи в Білорусії в 1942 році, не доживши 4 до 18 років. П’ятеро з моїх шести братів загинули у вітчизняних війнах за свободу і незалежність нашої Батьківщини. Я — останній чоловік у моїй родині і моєму роду, що залишився в живих».
Мехті Феофанович був усиновлена вітчимом-російською. Носить його прізвище і по батькові.
У листах з в’язниці він звертається і до своїх переслідувачів: «Ви мені пропонуєте зрадити пам’ять мого батька, моїх братів — руських Воїнів. Цього не буде ніколи… Я прийняв присягу Червоної армії в 1952 році. І присяги не зраджую. Я радянський».
Логунов повідомляє й такі подробиці своєї біографії. У 1953 році, після закінчення середньої школи із срібною медаллю, його, сина «ворога народу», не прийняли у Харківський політехнічний інститут без пояснення причин. Мехті Феофанович згадує, що в радянський час не раз виступав на захист людей, переслідуваних владою, і за це тричі змушений був звільнитися з роботи — в 1963, 1979, 1980 роках. Норовливого абхаза допитували в КДБ. «Але все ж не саджали в тюрму!» — підкреслює Логунов. Такий «привілей» — опинитися в СІЗО за інакомислення — у нього з’явилася тільки на старості років, в країні переможного Майдану.
Розповідаючи в цих посланнях на волю про своє важке життя, Мехті Феофанович постійно робить застереження: «Це все сформувало мене як людини і громадянина. Я не став ні ворогом СРСР, ні Радянської Росії, ні Радянської України. Я все своє свідоме життя працюю і вчуся, вчуся і працюю».
У Логунова дійсно цікава трудова біографія, насичене життя. З молодості був ініціативний. Кипуча енергія не витрачалася даремно, а втілювалася в корисні проекти. Численні ідеї і починання доводилися до логічного результату, винаходи патентовались і працювали.
В кінці 60-х — початку 70-х років Логунов стояв біля витоків гірськолижного та воднолижного спорту в Харкові. Брав участь в організації секції гірськолижного спорту в «Харківської Швейцарії» (так називають популярне місце відпочинку харків’ян в районі селища Жуковського). Був одним із тих ентузіастів, які заснували міську федерацію воднолижного спорту при Харківському міськвиконкомі. Особливу увагу приділяв розвитку дитячого воднолижного спорту, допомагав організовувати дитячі літні спортивні бази відпочинку на озері у селищі Лозовеньки, в одному з наймальовничіших місць Харківської області. У числі перших в Україні отримав кваліфікацію судді республіканської категорії з воднолижного спорту. Разом зі своїми однодумцями власними силами створював інноваційне спорядження для воднолижного спорту…
У Мехті Логунова — півстолітньої науковий досвід. Він зводив високовольтні лінії електропередач, викладав у вузі. Будував підприємства по ремонту тракторів, сільськогосподарських машин, комбайнів в Узбекистані, Росії, Україні.
З 1992 р. Мехті Феофанович займається розробкою і реалізацією технологій та обладнання для утилізації твердих побутових і промислових відходів. «Моя участь від імені словацьких фірм у міжнародних виставках, конференціях, статті з цієї тематики наукового характеру, експертна оцінка підприємств цієї галузі, що зробили наші словацькі фірми відомими», — пише Логунов. Мехті Феофанович був технічним радником цих словацьких фірм. «Стали надходити запити технічного характеру та фінансові інвестиційні пропозиції з Європи, РФ, Південної Африки, країн СНД, США, Малайзії, — продовжує Логунов. — І це цілком природний процес, обмін інформацією. Я ретельно вивчав ці, особливо інвестиційні пропозиції. І встановив, що багато з них мають сумнівний характер».
За словами Логунова, з усього потоку інвестиційних пропозицій його зацікавили два. Одне — від фінансової групи з Великобританії, афілійована з компанією «EXON MOBIL», на вкладення 35 млн британських фунтів в спільні зі словацькими фірмами проекти на основі природоохоронних технологій (якими займався Мехті Феофанович). Листування за цією пропозицією, узгодження умов учасників та інші документи перебували в комп’ютерах Логунова. Було також пропозиція від приватної особи з Великобританії і Шотландії на 6,9 млн британських фунтів для використання в благодійних цілях.
Логунов повідомляє про головну мету цих проектів: «Після листування, переговорів, узгодження цілей і пропозицій, було вирішено направити ці інвестиції, а це близько 10 млн EUR, на організацію, будівництво та роботу вдома притулку в Словаччині для дітей сиріт і хворих дітей з різних країн. Я ретельно опрацьовував всі аспекти цього проекту. Було попередньо погоджено місце будівництва будинку-притулку в курортному місці Високих Татр. Попередньо погоджена майданчик. Я знайшов проект будинку-притулку з вбудованим храмом-церквою. Передбачалося пристрій стайні для іпотерапії дітей. Я сам великий любитель коней, у далекій молодості служив у кавалерії. … Я планував будівництво спортивного комплексу для дітей. Я знаходив і підбирав висококваліфікованих дитячих лікарів, досвідчених тренерів з гімнастики, легкої атлетики, масажистів, тренерів з кінного спорту, плавання. Я підбирав персонал дитячого харчування, лікаря, дієтолога».
Ми докладно зупиняємося на проектах, якими був одержимий 83-річний винахідник напередодні арешту, не тільки для того, щоб показати, які починання були підрубано звалилися на нього звинуваченням. Справа ще й в самому факті, інкримінованому Мехті Логунову. Українські ЗМІ як доказ шпигунської діяльності винахідника показували кадри оперативної зйомки, де Логунов зустрічається в кафе з якимсь творцем секретної технології. Невідомий, провокуючи свого співрозмовника на слова, які потім можна буде тлумачити потрібним чином, показує що в ноутбуці. А Мехті Феофанович каже, що це викличе інтерес у росіян… Але по вище наведених цитат Логунова ми бачимо, яка в нього була сфера діяльності, наскільки широкими були коло спілкування і спектр ділових пропозицій. Напевно, було безліч таких зустрічей, як з провокатором, що показує Мехті Феофановичу незрозуміло що і запитують, чи можна це запропонувати кудись… Але це жодним чином не доводить факту державної зради.
До речі, гранична засекреченість цієї справи дозволила апеляційному суду безсовісно затягувати процес над літньою людиною.
Логунов дає своє пояснення цим зволікань: «Кажуть, що апеляційний суд не обладнаний для проведення закритих засідань. У чому ж причина такої “секретності” моєї справи? Що ж таке можна показати громадськості?
Я припускаю, що я отримав відомості про корупцію, про вивезення великих грошей з України в банки Європи і почав досліджувати це. Спроби корупціонерів легалізувати, “перевести в готівку” ці величезні гроші. Мова йшла про 500 млн євро. Я дивуюся, що мене ще просто не вбили.
Ось в цьому-то і причина жорстокого вироку в 12 років в’язниці, відмови в медичному обстеженні, затягування процесу, підлих тортур».
Слід додати, що Мехті Логунов писав статті про стан харківської промисловості, публічно висловлювався про події в Донбасі. Це могло викликати невдоволення СБУ і привернути до нього увагу органів.
За час перебування в СІЗО у 85-річного Мехті Логунова загострилися багато проблем зі здоров’ям, додалися інші хвороби. В Міжнародний Комітет Червоного Хреста він писав про те, що у нього гіпертонія, порушення мозкового кровообігу, катаракта правого ока, глаукома і т. д. Крім того, Мехті Феофанович намагався поставити міжнародні організації до відома фізичних і психологічних тортур, яким піддавали після арешту. За словами ув’язненого, його двічі намагалися зараження туберкульозом.
Мехті Логунов пише з в’язниці: «Не раз під час судових засідань у мене відбувалися гіпертонічні кризи. Артеріальний тиск піднявся до 180/140, що зафіксувала лікар швидкої допомоги. Нещодавно, як я припускаю, що в мене стався інфаркт. Випадково опинився поблизу камери медпрацівник зафіксував тиск 100/60 при звичайному — 160/90-100. Все це супроводжувалося сильними болями в грудях. Як я вижив, не знаю. Ніякої допомоги мені не надали».
Знаходячись в тюремній камері, Мехті Феофанович продовжував збирати матеріали для своєї книги «Історія революції гидности і контрреволюції в Харкові 2013-2017 рр.». Він писав звернення в Міжнародний кримінальний суд в Гаазі, в Управління верховного комісара ООН з прав людини, ОБСЄ.
В одному з таких листів він говорить: «До чого я пишу все це з такими подробицями? Може бути, це моє звернення ОБСЄ допоможе краще зрозуміти, що ж відбувається тут, на Східній Україні. Що все тут не так, як Вам розповідають політичні діячі цієї влади.
Хто послав війська в Донбас? Росія? Немає. Це ж не Донецьк-Луганськ обстрілюють Львів, Чернівці, Вінницю. Хто бомбив Луганськ, а потім заявляв, що це вибухнув кондиціонер? Хто розпалив цю війну? Називаючи цю громадянську війну Антитерористичною операцією? Адже вся ця АТО підпадає під злочину проти людства.
Замість того, щоб сісти за стіл переговорів і вислухати, чого хоче Донбас, туди послали і війська, і активістів Майдану. Адже не в Чернівці, Львів, Луцьк, а в Донецьк і Луганськ. Я нікого нікуди не посилав, я ні в кого не стріляв, я тільки спостерігав, те, що відбувалося в Харкові і тільки в Харкові. Я не скоїв жодних злочинів або правопорушень проти влади, яка вчинила збройний переворот».
Каральній системі не вдалося зломити норовливого абхаза. Ув’язнені СІЗО №27 перейнялися повагою до нього. Багатьох з них літній в’язень підтримував морально. “Ведуть мене на допит чи ще з якихось тюремним потребами, арештанти кричать мені: “Привіт, дідусю!”, “Діда, як ти?”, “Тримайся, діда!”, — розповідає Мехті Феофанович. — Це глас арештантського народу — людей! А глас народу — глас Божий!».
Логунов зізнається, що вже кілька років керівництвом до дії для нього є наказ № 227 від 28 липня 1942 року, відомого в народі словами «Ні кроку назад». Мехті Феофанович запевняє: “Ніякий я не резидент “Вальтер”, а самопризначений комісар дядя Міша!”.
Олександр Корнієнко
