Вирішила я купити собі новий мобільний телефон з приводу передчасної смерті попереднього. Заходжу в зал, що торгує апаратами, підбігає продавець. Щоб не втрачати час, виставляю список вимог: чорний, не дорожче 6-7 тисяч рублів, навіть без натяку на тачскрін. Очі, повні жаху, сменяющимся спочатку презирством, а потім і огидою: «Чому ж вам не подобається тачскрін?»
Ну яке тобі, блін, справа? Пояснювати, що довіряю своїм друзям, які вже намучилися з популярним айпод і подібними принадами? Розповідати, що апарати у мене живуть рівно пару місяців, тому що валяються в сумці поруч з гайковими ключами і наборами інструментів (так, дівчата теж працюють в автосервісах і носять дамські сумочки), і на роль супутника тачскрін не піде ніяк? Та й незручно моторошно.
Все це я повинна тобі пояснювати, продавець? З якої радості? Чому я не можу прийти в салон зі своїми вимогами? Гроші ти отримуєш за продаж, і не дарма в світі представлена тисяча різних апаратів, щоб можна було вибрати з тих, які подобаються!
