Є у мене друг мого віку, який служить у спецназі ВДВ. Рідко ми з ним бачимося, але ось зовсім недавно він пішов у відпустку і приїхав до мене в гості. Я звичайно був радий, накрив «поляну», все як годиться. Відзначили, згадали минуле. Не думайте, що «обіжрались» і пускаючи слину щось мукали один одному (ні він не я не є адептами міцних напоїв). Так от, під пиво, рибу, раків і креветок, він розповідав мені (в межах розумного і доступного, звичайно) про свою службу. Про зміни в армії, новому обладнанні, техніку і зброю, про те, що нарешті-то з’явилися нормальні командири, а так же похвалився тим, що вже об’їхав весь континент. Ну а я йому кажу, ніби жартома:
— Не журися скоро і на північно-американський поїдеш.
— З чого це?
— Ну як з чого? У США криза влади. Не за горами, парад суверенітетів, громадянська війна і повторення наших 90-х. Етнічний склад у них строкатий. Проблем з кольоровими мама не горюй. А армія і уряд у них зараз в розбраті.
— … і??
— Ну ось почнеться у них бардак, у кого в руках виявиться ядерна кнопка та чортова сила-силенна ядерних ракет і боєголовок, яке за подібною ціною можуть і терористам дістатися?
— У кого?
— У того хто автомат в руках тримає міцніше і стріляє точніше. Правильно?
— Правильно. І що?
— Який ти сьогодні некмітливий. А в кого більшість цих ракет спрямована?
— Ну в нас.
— Ось. Щоб убезпечити себе і доведеться нам висаджуватися в сонячній Каліфорнії, холодної Алясці і курному Техасі. Зстрибніть, візьмете під контроль і всі справи.
Посміялися. Ще випили, а на наступний день мій знайомий офіцер попрощавшись поїхав.
А днями телефонує мені і каже:
— Слухай Вовчик, ніяк не можу викинути той наш розмова про США і наш десант.
— Так я ж жартував.
— Це зрозуміло, але я приїхав розповів хлопцям і ми всі задумалися. Навіть командир наш задумався. А він мужик тертий, досвідчений. Невже правда це можливо?
А ВИ ЯК ДУМАЄТЕ?
НЕ СМЕШНО новости,события