Я людина ще молода, і за часів СРСР я не вчився, а тільки ходив в дитячий сад. Непоганий, до речі. Тому про якість освіти в СРСР я не можу нічого сказати. Швидше за все, воно було приблизно на тому ж рівні, що і зараз. Що тоді, що зараз було повним-повнісінько відвертих дурнів, блатних та інших. Але і тоді, і нині були і є розумні люди. Причому як викладачі, так і студенти. Згодні?
Але мова не про це. Зараз я працюю у сфері вищої освіти і хочу сказати, що студенти мене не задовбали. Чому? Та тому, що я їх майже не бачу. А бачу тільки (вибачте) срані папірці! Мій начальник, завідувач кафедри, викладає вже 50 років, одного разу сказав: «Я пережив багато міністрів освіти, але такого маразму ніколи не зустрічав».
Як було організовано навчання раніше? Міністерство випускало папір, в якій було написано, що такий студент спеціальності повинен вивчити наступний набір дисциплін. І все. Папір приходила до вузу, деканат розробляв навчальний план, кафедра його виконувала. Викладачі кафедри вчили студентів (у першу половину дня), займалися методичною роботою (писали навчальні посібники, придумували нові практичні та лабораторні роботи, вдосконалювали процес навчання) і, по можливості, науковою роботою (все це друга половина дня).
Як це організовано зараз? Випускається документ з гордою назвою «Освітній стандарт». Всередині — купа вимог, часто сформульованих через пень-колоду і взаємовиключних, а замість дисциплін — компетенції, тобто вимоги до випускника. Є нормальні компетенції, а є такі, що я іноді не можу втриматися від сміху. Наприклад, вимога: «Випускник повинен бути зацікавлений в роботі за спеціальністю, розуміти її значимість». Це логічно, але, матір вашу, як це взагалі можна перевірити? Питати кожного випускника на захист: «Чуєш, ти це розумієш значимість своєї спеціальності? Ні?! Ну тоді два бали тобі — і сиди без диплома!» Що за маячня?
І це марення розвивається і розвивається. Спочатку з кожної дисципліни потрібно було написати анотацію: зміст дисципліни та формуються їй компетенції, а кожну компетенції ще й розбити на «знання», «уміння» і «навички». Коли я почав викладати, я вів близько 10 різних дисциплін, а зараз ще більше. Чесно скажу, я голову зламав, поки ці маревні компетенції (2-3 на дисципліну) розкладав на знання-вміння-навички. Зараз я розумію, що написав тоді цілковита нісенітниця. І що? Хто це перевіряв? Немає. Ну і навіщо я це робив? Порожня, тупа, нікому не потрібна робота.
Ще з кожної дисципліни потрібна робоча програма (брошура листів так на 15). Але і цього виявилося мало. Оформіть ще фонди оціночних засобів (теж сторінок за 10 повного марення на кожну дисципліну). Зміст не перевіряє ніхто, а ось оформлення — до коми. Оформили? Відмінно. Тим часом вийшов новий освітній стандарт. З новим переліком компетенцій, з іншим співвідношенням лекційних і практичних занять та іншими плюшками. Переробляємо анотації, переробляємо програми дисциплін, фонди, все-все переробляємо. Та не просто цифри міняємо, ні, з кожним новим стандартом змінюються всі форми цих документів. Але старі теж повинні бути — в паперовому та електронному вигляді. Стос документів вже не вміщається в шафи на кафедрі.
Я викладаю у студентів чотирьох спеціальностей. Не встигла одна спеціальність перейти на стандарт 3, переходить друга і третя, а четверта вже на стандарт 3+. А незабаром вийде стандарт 4, а там і 4+. Кожні півроку! Одна і та ж дисципліна у мене була у вигляді 18 годин лекцій, потім у вигляді 2-х годин лекцій та 16-ти годин практик, а тепер 2 години лекцій та 16 годин лабораторних робіт. Та без проблем, я за вечір вам ці лабораторні придумаю! Легко!
Студенти навіть в рамках однієї спеціальності навчаються на денному, вечірньому і заочному відділенні за повним і прискореним програмами. Навчальні плани для всіх різні. Раніше з виходом нового стандарту з нового навчального року починали вчити по-новому. Тепер кожен новий стандарт скасовує попередній, тому для всіх груп розробляють ще й перехідні навчальні плани (бо щось вже вивчено за старим стандартом, а що потрібно вивчити за новим). Порахуємо? 3 форми навчання, скорочена та повна програма, всього 4 курсу — виходить 24 плану. 24 навчальних плану! Деканати вже ломляться від цих сраних паперів. Студенти вже самі не знають, що вони вивчають. В цьому році деяким групам накинули на останньому курсі по 3 практики, які вони «повинні були вивчити» за новим стандартом. Навіщо це потрібно, тим більше працюючим заочникам і вечерникам?
Для того щоб все це оформити, переоформити, здати і перездати (тому що «ще вчора треба було»!), мені іноді доводиться відміняти заняття зі студентами, сидіти ночами і у вихідні дні. Яка від цього користь і кому?
Я просто втомився. Я хочу вчити студентів, а не сидіти в цьому вирі нікому не потрібної папери. Я не кажу, що раніше було краще, але зараз — це… я просто не знаходжу цензурного слова. Вибачте.
