Мене до крайньої міри задовбали відвідувачі Ермітажу. Так, таке можливо в нашій культурній столиці.
Нарешті настав довгоочікуваний день екскурсії зі знайомим з колишніх занять і обожнюваним співробітником Ермітажу по відомій виставці Прадо. Ми дуже раділи, що йдемо у вузькому колі знайомих між собою людей, що десяти людям Катерині Валеріївні буде легше розповідати — все ж не натовп. Спеціально заради «камерності» довелося розділити вартість екскурсії, однаковою і для двох, і для двадцяти осіб, на невелику кількість зацікавлених учасників. Ми були готові платити за власний комфорт і спокій екскурсовода.
Так, вони були тут як тут! За лічені хвилини ми обросли натовпом любителів халяви, в нахабну приклеившихся до нашої групи. Підходжу до однієї пані, затесавшейся аж у перші ряди: вибачте, мовляв, ми не хотіли б, щоб до нас хтось приєднувався. Думаєте, вона збентежено ретирувалася? Як би не так! «А вам що, шкода?!» — була відповідь. Ну що тут скажеш? Стикаючись з побутовим хамством, я завжди гублюся. Попросила хоча б не лізти вперед тих, хто тут не прихлебатель.
15 осіб жадібним натовпом риб-прилипал повисли на нашій групі на всі дві години. Ні зачатків совісті, ні краплі такту. Так, цей викладач подає матеріал просто геніально. Розумію, заслушаешь — не відірватися! Ну так запитай прізвище і замов собі екскурсію — це елементарно і зовсім не дорого. Я із задоволенням розповім, як це зробити. Ні, ці дами похилого і не дуже віку, напустившие на себе одухотворений вигляд, ця інтелігентна дівчина в окулярах, — їм і в голову не прийде підслуховувати десь на периферії, не привертаючи до себе роздратованого уваги.
Панове, ви не інтелігенція і не жителі культурної столиці. Ви ніщеброди від культури і халявщики — та ви задовбали!
