Тут неодноразово писали жінки (та й чоловіки теж) про своє ставлення до декоративної косметики і її необхідності/непотрібності в повсякденному житті. Вставлю і я свої п’ять копійок.

Якщо дивитися об’єктивно, я некрасива від слова «зовсім». Є жінки, у яких є фізичні недоліки, і від них суспільство краси ніби як не вимагає. У мене родова деформація грудної клітки, внаслідок чого грудей — точніше, жирової тканини на покладених жінкам місцях — практично немає (навіть першого розміру), плечі вузькі і кістляві, при цьому стегна і попа — цілком нормальних пропорцій. А ще у мене були дві операції на очах у дитинстві, внаслідок чого очі «пішли» глибоко всередину очниць, і в 26 років у мене на повіках складки, які зазвичай з’являються до старості, очей практично не помітно, плюс я ношу окуляри. Ну, і на довершення всього я невдало перехворіла вітрянкою, і шкіра обличчя залишає бажати ой як кращого.

Втім, у мене гарні руки і довгі густі волосся, за якими я намагаюся доглядати.

Найбільше мене дивують колеги. Працюю я на складі, і хоча самої нечасто доводиться рухати коробки, тим не менш, така робота передбачає короткі нігті (будь манікюр там псується миттєво), щільні джинси (щоб не рвати колготки об гострі кути і не ставити синці на ногах), відсутність каблуків (в них тільки й лазити по драбинам), зібране волосся (скотч — неодмінний атрибут складу, і волосся до нього приклеюються миттєво).

Тарам-па-пам! Шість вечора, всі збираються додому. І офісні дівчата-колеги заходять зі мною попрощатися. І дивуються.

Я теж збираюся додому. Чому я не ношу спідницю, підбори і розпущене волосся постійно? Тому що на роботі це незручно, та й мені самій постійно виглядати так було б не з руки.

Чому я не ношу лінзи замість окулярів завжди, адже так очі виглядають великими? Тому що з ранку мої «щілинки» спросоння лінзи впихнути неможливо.

Чому я не фарбуюся щодня і з ранку перед роботою? Дорогі мої, вся ця «бойова амуніція» — не більш ніж образ. Образ, націлений на залучення чоловіків, на захоплені або заздрісні погляди. Все це мене не цікавить. Красою в «комерційних цілях» я користуватися не звикла, хоча я свідомий того, що «в образі» виглядаю дуже привабливо. А після роботи мене сьогодні зустрічає коханий чоловік, який прекрасно знає, яка я в реальності, але йому буде приємно побачити мене ось таку симпатичну. А для кого ви краситесь щоранку на роботу? Для себе? Що ж, для себе я віддаю перевагу зайві півгодини поспати до ранку. У мене не та робота, щоб «мати» було обов’язком.

І просто шок у нашій конторі викликало моє нещодавню заяву про те, що мені необхідний відпустку у визначений час, тому як ми з коханою людиною збираємося відзначати десять років з початку відносин: коли ми познайомилися, мені було 16. Вже в 16 я розуміла, що однією красою нічого не доб’єшся, і для успішної особистому житті мені потрібно над собою працювати. Так що мій коханий чоловік не жахнувся в перший раз, коли я побачив мене без косметики, а захопився, коли я нафарбувалася.

Дівчата, витрачати час (і гроші) на макіяж — не ваш святий обов’язок перед суспільством, а особисто ваш вибір. Якщо вам подобається цим займатися — чудово, це ціла наука і мистецтво. Мене задовбали. Мене дуже дивує заздрість до того, що я дозволяю собі не фарбуватися і виглядати потворою, без можливості поспівчувати мою несложившемуся жіночого щастя. Та колег, родичів, знайомих начебто нічим примусити мене до постійної красі.

Загалом, все логічно для нашого часу: спочатку жінку перестали розглядати як власність, потім її життєвий шлях перестав розглядатися тільки в контексті заміжжя і материнства, і ми перейшли до «ринкових відносин» — жінка зобов’язана бути втіхою для очей (і, відповідно, для плоті). Найсумніше, що деякі жінки теж так вважають…