Національне «проектування» почалося в Росії ще в 2005 році і було представлено як амбітна програма по зростанню людського капіталу». Перші нацпроекти фактично стали стартовим майданчиком у передвиборній гонці для другого президента країни Дмитра Медведєва. У той час він був «лише» першим віце-прем’єром в кабінетах Михайла Фрадкова і Віктора Зубкова, які пройшли жорстку апаратну школу в адміністрації президента.
Оголосіть весь список, будь ласка
Спочатку проектів було всього чотири: «Здоров’я», «Освіта», «Житло» та «Розвиток АПК». Ставши главою держави, Дмитро Медведєв вирішив не перекладати відповідальність за нацпроекти на прем’єра Володимира Путіна, але і сам не надто розвивав саму тему. Однак офіційно прийнято вважати, що всі плани, намічені з нацпроектів спочатку, вже виконані, і реалізацію їх було вирішено продовжувати. В майбутньому.
Але для початку медведєвські напрацювання в плані комерціалізації та оптимізації чотирьох проблемних сфер, звітності цілком успішні, були використані в ході першого етапу військової реформи. Його головним показником стало оперативне скорочення офіцерського корпусу відразу на 150 тисяч осіб, після чого 70 тисяч офіцерів повертав на службу особисто президент Медведєв.
Військова реформа дуже невдало співпала зі світовою фінансовою кризою 2008-2009 років, на щастя, не найглибшим. Але не виключено, що саме завдяки кризі не були «оптимізовані» і «реформовані» дуже багато прославлених військові частини і з’єднання. То, як згодом довелося розбиратися з результатами перших етапів реформи, не є предметом цього аналізу, а ми лише назвемо прізвище тодішнього міністра оборони Сердюков.
Десять років потому досвід першої четвірки нацпроектів і оптимізації збройних сил було все ж вирішено поширювати далі. Національне проектування як особливий вид бюрократичного спорту реанімується з минулої весни, точніше, з 7 травня 2018 року. У той день президент країни своїм указом визначив дев’ять національних цілей і фактично перезапустив нацпроекти, яких тепер налічується вже 12. До них слід приплюсувати і комплексний план модернізації магістральної інфраструктури.
Проекти розписані за трьома стратегічними напрямками: «Людський капітал», «Комфортне середовище для життя» і «Економічне зростання». До першої категорії віднесені проекти «охорона Здоров’я», «Освіта», «Демографія» і «Культура», всі вони стартували 1 січня 2019 року і повинні завершитися 31 грудня 2024 р.
Друга категорія включає проекти «Безпечні та якісні автомобільні дороги», «Житло та міське середовище», а також «Екологія», які завершуються теж через п’ять років, але стартував трохи раніше – ще минулої осені.
У третій категорії з тими ж термінами вважаються проекти «Наука», «Малий та середній бізнес», «Цифрова економіка», «Підтримка зайнятості» та «Експорт», туди ж нещодавно записали і згаданий план модернізації інфраструктури.
Головне – не порушувати звітності
Чиновники, як правило, беруть під козирок, і на сьогодні оновленими національними проектами охоплені майже всі сфери життя країни, за винятком оборонки, космосу, атомної галузі, спорту і туризму. А 17 квітня 2019 року прем’єр Медведєв успішно звітує за роботу уряду в минулому році і заявляє, що «реалізація національних проектів дозволить Росії зробити крок у майбутнє».
При цьому як само собою зрозуміле сприймається згадка в контексті нацпроектів реконструкції Баму і Транссибу, будівництва Керченського мосту і навіть проведення світової першості з футболу. По більшості проектів особливого галасу немає, давно закритий спеціалізований журнал «Пріоритетні національні проекти», а інтернет-адреса офіційного сайту медведєвських проектів зайнятий «Партією зростання» Бориса Тітова.
Зате на слуху такі проекти, як «Цифрова економіка», вже залишила без головних телеканалів половину російської глибинки, і «Екологія», який в народі одразу прозвали сміттєвої реформою. Не вщухають суперечки і навколо «Здоров’я», де все йде до того, що вже випробувані в столиці вахтові методи роботи персоналу в краще оплачуваних медустановах скоро стануть нормою по всій країні. Ідея з земськими лікарями навряд чи щось змінить у процесі деградації провінційної медицини.
Квітневий звіт прем’єра з’явився аж ніяк не на рівному місці – про стартовому ривку йому напевно доповідали знизу. Але щось реальне робиться, схоже, якраз в двох суперечливих сферах, на що вже встигли звернути увагу в Рахунковій палаті. Моніторинг реалізації національних проектів, проведений аудиторами СП РФ, свідчить, що якісь позитивні зрушення, та й ті в основному стосується гарних планів, торкнулися поки що тільки дві з дев’яти національних цілей, які глава держави назвав у своєму травневому указі.
Щоб наш досить поверхневий аналіз не був голослівними, повторимо, які цілі поставив перед державними службовцями національний лідер.
Забезпечення сталого природного зростання чисельності населення Російської Федерації.
Підвищення очікуваної тривалості життя до 78 років (до 2030 року – до 80 років).
Забезпечення сталого зростання реальних доходів громадян, а також зростання рівня пенсійного забезпечення вище рівня інфляції.
Зниження в два рази рівня бідності в Російській Федерації.
Поліпшення житлових умов не менше 5 млн. сімей щорічно.
Прискорення технологічного розвитку Російської Федерації, збільшення кількості організацій, що здійснюють технологічні інновації, до 50 відсотків від їх загального числа.
Забезпечення прискореного впровадження цифрових технологій в економіці та соціальній сфері.
Входження Російської Федерації до числа п’яти найбільших економік світу, забезпечення темпів економічного зростання вище світових при збереженні макроекономічної стабільності, в тому числі інфляції на рівні, що не перевищує 4 відсотків.
Створення в базових галузях економіки, насамперед в обробній промисловості і агропромисловому комплексі, високопродуктивного експортно-орієнтованого сектора, що розвивається на основі сучасних технологій та забезпечення висококваліфікованими кадрами.
Отже, у Рахунковій палаті вважають, що для трьох з цих дев’яти цілей не розроблені критерії оцінки і самі предмети контролю. По двом цілям показники начебто є, але абсолютно не зрозуміла поточна ситуація – знову ж таки, як видно, немає критеріїв оцінки. Нарешті, по двом цілям, в яких мова йде про чисельність населення, доходи і зниження бідності, росіяни, які, звичайно ж, хотіли б рвонути вперед, в реальності відкочуються назад.
Поки що, повторимо, найбільше конкретики з нацпроектом «Екологія», в якому виділено 11 напрямків, розділених на п’ять груп:
«Це комунальні відходи, реформа; це вода; повітря; біорізноманіття та НДТ – найкращі доступні технології».
Звучить і виглядає вражаюче, але на даний момент у ряді регіонів справа обмежується лише підвищенням платежів за збір сміття. Втім, в Підмосков’ї і ще кількох регіонах нарешті-то з’явилися нові місця для збору сміття і перші пункти роздільного збору.
Глава Мінприроди Дмитро Кобилкин доповів президенту про те, що в цьому році почалася робота по рекультивації 48 звалищ (всього до 2024-го треба рекультивувати 191 звалище в межах міст).
«Нам належить побудувати 220 заводів із сортування і переробки. 20 з цих заводів ми вже відібрали… Думаю, що до кінця року ми почнемо фінансування… До кінця року, думаю, підберемо ще близько 80 заводів, щоб зробити заділ на наступний рік».
Але, відверто кажучи, в порівнянні з сумами, які вже починають надходити «за сміття» від населення, таке «планів громаддя» не дуже вражає.
Після Мінприроди з нацпроектів звітували, але вже не перед президентом, а перед прем’єром, відповідальні за «Освіта» і «Науку». З «Освітою» спеціально зазначалось, що «укладено в повному обсязі 1645 угод про виділення субсидій». І що? Гроші є, але ви тримайтеся?
Мало хто сумнівається, що російські чиновники – майстри по частині звітів, але реально в освіті мало що змінюється на краще. Не вважати ж за поліпшення систему горезвісних ЄДІ і ОГЕ і наростання частки платного освіти на всіх рівнях, аж до дошкільного. Адже головне, щоб кошти, виділені на той же «Освіта», дали вихід у вигляді випуску з середніх і вищих навчальних закладів сотень тисяч і навіть мільйонів кваліфікованих і затребуваних (що, мабуть, навіть важливіше) фахівців.
Пред’явіть ваші кошторису
У реальних проектах головним завжди вважалася і вважається кошторис. У національних проектах начебто теж, хоча там лише з видатковою частиною можна помітити хоча б відносний порядок. Втім, про те, що ділити і пиляти в сучасній Росії вміють, знають всі. З дохідними частинами все набагато гірше. Нездійсненних мрій сусідять з сумнівними розрахунками на все ту ж оптимізацію і ту ж комерціалізацію.
До чого це вже призвело в медицині та освіті, які тепер інакше як сферою послуг, зауважте, платних послуг, і назвати важко. До чого призведе в інших національних проектах, поки можна лише припускати.
Не тільки аудитори СП РФ, але і фахівці РАНХиГС зазначають:
«…перші кроки по виконанню національних проектів (про яких хтось вже встиг відзвітувати) поки не носять цільового системного характеру. Їх реалізація в кінці 2018 – початку 2019 року дозволяє зробити висновок про необхідність постійного моніторингу та коригування курсу.
Так вважає старший науковий співробітник Центру економічного моделювання енергетики і екології РАНХиГС Олександра Авдоніна.
Слово «поки» в оцінках експертів присутній не випадково. Справа в тому, що поки детально їм вдалося познайомитися з ходом реалізації лише трьох із дванадцяти нацпроектів. Перший, «Екологія», потрапив під критику з-за того, що в ньому не виключені спроби маніпуляцій з показниками, результатом чого може стати якщо і не погіршення, то як мінімум консервація поточної екологічної ситуації. Хоча і віддається належне за сам запуск реформи поводження з відходами та за включення критерію «якість навколишнього середовища» в перелік показників ефективності вищих посадових осіб.
Тим не менш, реалізація проекту не обіцяє ні реального збереження рідкісних та зникаючих видів та екосистем в цілому, ні поліпшення екологічної обстановки в містах і селах. У проекті не закладено жодних механізмів і гарантій того, що в країні не з’являться нові небезпечні сміттєзвалища. Так і з цільовими показниками практично ніяк – вони не опубліковані, і робити якісь висновки доводиться за непрямими даними.
Але перераховані недоліки блякнуть на тлі того, що знайшли експерти Рахункової палати в інших, поки менш розкручених нацпроектах. Почати з того, що у всіх них практично
«відсутні методики розрахунку окремих показників національних проектів (програм), відзначаються окремі недоліки нормативної та методичної бази щодо розробки та реалізації нацпроектів, є окремі невідповідності значень показників національних проектів і показників державних програм, не виконані або виконані з порушенням термінів окремі заходи та контрольні точки, передбачені паспортами федеральних проектів».
З конкретикою ще гірше. Як рахувати віддачу від проекту «Житло», зовсім незрозуміло, хоча цілі поліпшити житлові умови 5 мільйонів сімей ніхто не відміняв. Тільки порахувати сім’ї – цього явно замало, треба буде і зрозуміти, наскільки їм допомогла власне програма або ж вони просто дружно, всі 5 мільйонів як одна сім’я, вступили в іпотеку?
З цифровими технологіями теж незрозуміло, що вважати: кількість з’явилися касових апаратів, які приймають банківські картки, або ж смартфонів на руках у населення. Начебто трохи простіше порахувати чисельність діючих малих підприємств або те, що у нас реально зорієнтоване на експорт, але величезна кількість підводних каменів в нацпроекти ніхто і не думав закладати. Адже для гарної звітності про них краще не згадувати або поки, а краще – взагалі.
Тим більше що в двох ключових напрямках, розписаних за проектами не зовсім конкретно, вони стали провалюватися ще до того, як відповідальні приступили до виконання. Йдеться про проект «Демографія» і необхідності домогтися зростання реальних доходів населення. З тим, що природний спад населення продовжила рости, в 1,2 рази перевищивши, за розрахунками СП РФ, торішній рівень, відразу щось зробити дуже непросто.
Тут найбільше можуть допомогти якраз реальні доходи населення. Але і вони рости вперто відмовляються, незважаючи на всі титанічні «зусилля виконавчої та законодавчої гілок влади. Хоча, здавалося б, чого простіше: введи жорстко контрольований мінімум зарплат хоча б у держсекторі так не зажимай людям пенсії. Вони просто не повинні бути нижче прожиткового мінімуму. Вимираємо ж ми зовсім неспроста. Ось це і буде реальне наповнення двох найважливіших, але так важко здійсненних національних проектів.
Автор:Олексій Подымов, Анатолій Іванов, д. е. н., професор
