Історія, розказана товаришем, у парубоцьку перебування оттрубившим не одну зміну в складі бригади швидкої допомоги славного міста Полтава.
Акт перший. Зібралися якось непогожим зимовим вечором два нерозлучних товариша за пляшкою чаю — молодість згадати, обговорити політичну ситуацію, одним словом, за життя «перетерти».

Господар локального кухонного заходу був за сумісництвом власником грозного бультер’єра: медалісти, призери міжнародних конкурсів собачої краси, хіба що тільки без наукового докторського ступеня. Гідна у всіх відносинах, культурна і дисциплінована, як кремлівський курсант-відмінник, псина. Отримавши команду «сидіти!», слухняно зайняла місце в кутку кімнати і задумалася про своє, песьем.
Минав час, злегка окосевший гість відверто занудьгував. Втопивши залишки страху перед бультер’єром в черговий рюмахе, вирішив піти на контакт з метою знайомства. Несміливо погладив по холці, почухав за вухом — нуль емоцій, сидить, як укопаний, наказ не порушує. Ображений відсутністю реакції на прояв своїх дружніх почуттів, мужик посмикав звірюку за хвіст, лапи, вуха — загалом, за все, що собачка не встигла заховати від настирливого дятла. Відповіді, знову-таки, не було — як вже було сказано, медаліст був вкрай добре выдрессирован і діяв згідно команді.
Ще 150 грам всередину, і майбутній пацієнт полтавської першої міської лікарні перейшов до рішучих наступальних дій. Присів навпочіпки, ніжно заглянув тваринка в очі і… вкусив її за ніс! Тут вже відповідь послідувала негайно: клац, і підлогу харі в клапті, власний ніс повис набакир. Що характерно, здійснивши цього, поза всяким сумнівом, справедливий акт відплати, собака взяла вихідне положення у зазначеному їй господарем місці — ось що значить правильне виховання в дитинстві.
Акт другий. У швидку допомогу надходить виклик з приблизною формулюванням: «напад собаки на людину, обширні рвані пошкодження щелепно-лицьовій області» — або щось в цьому роді, я не медик. Дзвонять у двері за вказаною адресою (масивну, броньовані). При відкритті з дверного отвору першим ділом показується морда бультер’єра, що є по вже відомим медикам даними співучасником урочистості.
Яким у цьому випадку може бути перша дія дзвонить у двері, якому відомо про факт нападу собаки — далеко не болонки — на людину? Природно, у вигляді різкого сильного удару важким берцом з цієї самої двері. Песик поганий реакцією не страждав — голову квартиру заховати встиг, а от трохи загальмований парами випитого господар руку з дверного отвору забрати не спромігся. Одним словом, забрали всіх: одного з порваною пикою, другого з переламаними в мотлох пальцями. Собаку, на жаль, згодом довелося приспати — такі правила.
Мораль: споживайте відповідально, не кусайте бультер’єрів за ніс, бережіть клешні.