Американські астрономи повідомляють, що виявили новий схованку зі значними запасами водного льоду, що залягає на глибині близько півтора кілометрів під поверхнею північного полюса Марса. Вчені вважають, що цей лід являє собою залишки стародавніх полярних льодовикових щитів і є найбільшим скупченням води на Марсі. Про своє відкриття дослідники повідомляли в статті, опублікованій в журналі Geophysical Research Letters.
Зробити відкриття групи вчених з Техаського і Аризонського університетів допоміг радіолокатор SHARAD (Shallow Subsurface Radar), встановлений на орбітальний міжпланетний космічний апарат NASA Mars Reconnaissance Orbiter, який знаходиться біля Червоної планети з 2006 року і до теперішнього моменту завершив 60 000 орбітальних обльотів нашого планетарного сусіда. Радіолокатор працює у високочастотному радіодіапазоні від 15 до 25 МГц і здатен збирати дані про структуру марсіанських надр до глибини більш 2,5 кілометрів. Прилад був розроблений вченими Італійського космічного агентства. Він показав, що в деяких шарах під північним полюсом зміст льоду сягає 90%. Дані спостережень радіолокатора були проаналізовані і перевірені в ході незалежного дослідження з використанням гравітаційних даних.
«Ми не очікували знайти тут стільки водяного льоду. Це, ймовірно, робить його третім за величиною скупченням води на Марсі після полярних крижаних шапок», — коментує відкриття провідний автор дослідження Стефано Нероцци з Інституту геофізики Техаського університету.
Запасу справді величезні, відзначають вчені. Вони пояснюють, що якщо цей лід розтане, то весь Марс буде покриється шаром води, глибиною півтора метра.
Дослідники припускають, що утворилися шари, коли лід накопичувався на полюсах Марса під час останніх льодовикових періодів мільйони років тому. Кожен раз, коли планета нагрівалася, залишки крижаних шапок покривалися піском, який захищав лід від сонячної радіації і перешкоджав його розсіюванню в атмосферу.
Ученим давно відомо, що історії Марса періодично відбуваються льодовикові періоди, обумовлені змінами його орбіти і нахилу осі. Приблизно кожні 50 тисяч років планета нахиляється до Сонця, а потім поступово повертається у вертикальне положення. Коли вісь обертання планети вертикальна, ближче усього до Сонця знаходяться екваторіальні області, а на полюсах може накопичуватися лід. Коли Марс нахиляється, крижані шапки поступово зменшуються і, можливо, повністю зникають. Але до цих пір вважалося, що ніяких свідоцтв передують зледенінь не збереглося.
Дослідники відзначають, що вивчення структури і складу цих крижаних відкладень допоможе встановити, який був клімат Марса в далекому минулому, а також скласти більш повні карти водних ресурсів планети. Дана інформація може виявитися вкрай важливою не лише тому, що в майбутньому людство планує колонізувати цю планету, але ще й тому, що наявність води може вказати і на наявність слідів життя на Червоній планеті.
«Якщо ми хочемо якось добувати воду на Марсі, для нас дуже важливо зрозуміти, які її запаси в минулому були доступні на планеті в глобальних масштабах, і яка її частина могла зберегтися в її полярних областях. Можна мати все сприятливі умови для існування життя, але якщо основні запаси води зосереджені на полюсах, то для життя, яка могла б існувати ближче до екватора, може спостерігатися її нестача», — говорить Нероцци.
