Велика Вітчизняна війна стала справжнім випробуванням для російського народу. Байдужих не було. Кожен намагався внести свій внесок і трохи наблизити перемогу. Чоловіки воювали, старики, жінки і діти працювали в тилу – так являє війну сучасна людина. Насправді жінки теж брали активну участь у військових діях. Найбільше їх було серед медиків, вони витягували поранених з поля бою, не замислюючись про смертельну небезпеку.
Чимало було й таких, які воювали з ворогом нарівні з чоловіками. За офіційними даними їх кількість перевищує 800 тисяч. Танкісти, кулеметниці, зв’язківці, снайпери, розвідниці – не жіночі «професії», але дівчата-воїни йшли вперед, вони не вважали себе слабкою статтю.
У цьому пості мова піде саме про них, російських дівчат, які здійснювали подвиги в ім’я перемоги, не жаліючи свого життя.
Зоя Космодем’янська
Це перша дівчина, удостоєна звання Героя Радянського Союзу. Правда, це звання Зоя отримала посмертно.
Коли почалася війна, їй було 18 років. Космодем’янська стала бійцем розвідувально-диверсійної частини. Новобранців попередили, що в результаті виконання завдання, вони, швидше за все, загинуть.
У Зої була можливість піти з розвідшколи, але вона залишилася. Після триденного навчання група Зої отримала завдання. За 5 днів вони повинні були спалити 10 населених пунктів, щоб позбавити німців можливості розташовувати свої табори в селах і селах.
Диверсанти потрапили в засідку. Через деякий час Зою теж зловили. Дівчину катували, били, але вона мовчала. Космодем’янську повісили.
Перед смертю вона виголосила промову, Зоя закликала російський народ відкинути страх і битися за Батьківщину.
Марина Раскова
Ця дівчина вирішила зв’язати свою долю з неба, коли про війну ще ніхто не думав. Вона навчалася за спеціальністю «аеронавігація» та закінчила школу льотчиків.
У 1937 році Марина зробила подвиг. Вона встановила світовий рекорд, зробила найбільший за протяжністю політ. Через рік вона ще раз повторила свій подвиг.
Коли почалася війна, Марина запропонувала організувати жіночі авіаційні полки. Для цього їй довелося використовувати свої особисті контакти.
У 1941 році створили авіаційну групу, яка складалася з трьох полків: бомбардувального, винищувального і нічного-бомбардувального. Дівчат з останнього полку німці називали «нічними відьмами». Ними керувала Расков.
В 1943 році відважна льотчиця потрапила в авіакатастрофу.
Марія Цуканова
Про Марії Цуканової мало що відомо. Ця дівчина єдина, якій присвоїли звання Герой Радянського Союзу у війні з Японією під час Другої Світової.
Цуканова працювала на заводі з виробництва хв, була санітаркою і телеграфісткою. Дівчина мріяла воювати проти німців, але в силу віку їй відмовили.
У 1942 році її зарахували в ВМФ. Марія отримала спеціальність дальномерщика і зв’язківця. Тільки в 1944 рік Цуканову взяли в батальйон морської піхоти.
В 1945 році вона здійснила подвиг. При звільненні корейського порту Сейсин Цуканова врятувала 52 десантника. Дівчину два рази поранили, але вона відмовилася покидати поле бою.
Її рота була змушена відступити, але Марія залишилася. Вона і кілька інших бійців прикривали відхід. Під вогнем її автомата загинуло більше 90 японців. Марія потрапила в полон, вона піддалася жорстоким тортурам. Її поховали в братській могилі в місті Чходжин.
Маншук Маметова
У 1942 році Маншук добровольцем пішла на фронт, її визначили в Казахську стрілецьку бригаду. Дівчина стала писарем, а потім медсестрою.
Маметова не стала зупинятися на досягнутому. Вона вивчила конструкцію кулемета. Вона відмінно стріляла, навчилася цього в інституті. Маншук перевели в стрілецьку частина.
У 1943 році, під час важких боїв під Невелем, вона знищила близько 70 солдатів противника. Дівчина залишилася одна, при обороні панівної висоти її бойові товариші загинули.
Маметова не розгубилася і завдала супротивнику сильний шкоди. Дівчина загинула смертю хоробрих.
Євгенія Руднєва
Євгенія вчилася на третьому курсі мехмату МГУ. Почалася війна, дівчина вирішила йти на фронт. Вона закінчила штурманську школу. Руднєва стала штурманом нічного бомбардувального полку. На її рахунку 645 нічних вильотів. Євгенія знищувала супротивника і завдавала йому великої шкоди.
У 1944 році вона виконувала завдання. Літак розстріляли, він загорівся. Штурман Євгена Руднєва і льотчик Пана Прокопьєва загинули.
Зінаїда Портнова
Коли почалася війна, Зіні було 15 років. Дівчинка вирушила на літні канікули в село Зуї у Вітебській області. Ця територія була окупована німцями.
У 1942 році вона вступила в підпільну організацію «Юні месники» і стала членом ВКЛСМ. Портнова розповсюджувала агітаційні листівки.
Вона працювала в їдальні, де готували їжу для німецьких офіцерів. Зінаїда отримала завдання отруїти їжу. Вона блискуче впоралася із завданням. Загинуло близько 100 німців, але дівчина потрапила під підозру.
Німці змусили її є отруєний суп, але Портнової вдалося вижити. Вона втекла з села і стала партизаном. У 1943 році її схопили. На допиті їй вдалося заволодіти пістолетом і застрелити слідчого і двох німців. У 1944 році її розстріляли.
Катерина Зеленко
Катерину називають єдиною жінкою-камікадзе в історії. Вона закінчила авіаційну школу, була випробувачем літаків та авіаційного обладнання.
Катерина брала участь у боях з перших днів війни. Зробила 40 бойових вильотів, брала участь у 12 повітряних боях.
У 1941 році Зеленко вирушила в розвідувальний виліт. Літак пошкодили, коли вона здійснювала другий виліт. Незважаючи на це, Зеленко вирішила полетіти ще раз.
Літак атакували противники. Вона змогла підбити один літак. Після того, як закінчилися боєприпаси, Катерина пішла на таран. Вона знищила противника, для цього пожертвувала своїм життям.
Тетяна Маркус
Тетяна була звичайною дівчиною. Спочатку вона працювала у відділі кадрів, а потім працювала в трамвайно-тролейбусному парку. Вона переїхала в Київ, після того, як місто, в якому вона жила, захопили супротивники.
По приїзду в Київ вона одразу ж зайнялася підпільною діяльністю. Вона працювала в офіцерській їдальні і труїла їжу. Таня була дуже красивою дівчиною, її зовнішність привертала увагу багатьох німецьких офіцерів. Вона приймала залицяння німців, а потім вбивав їх.
На її рахунку кілька десятків убитих офіцерів і солдатів. Тетяну спіймали. Тортури тривали 5 місяців, але дівчина нікого не видала. Її розстріляли.
Ніна Онилова
Ніна народилася в селянській сім’ї, виховувалася в дитбудинку. Дівчина працювала швачкою. Коли почалася війна, вона вступила до лав Червоної армії.
Дівчина отримала прізвисько Анка-кулеметниця. Вона подивилася фільм про Чапаєва, і мріяла стати кулеметницею. Вона потрапила на фронт в якості санинструктора, хоча на той момент вміло стріляла з кулемета.
Одного разу Онилова проявила себе, вона замінила вбитого кулеметника. Дівчину перевели в кулеметний взвод. У 1941 році вона брала участь у боях під Одесою, де завдала сильного шкоди противнику.
У 1942 році брала участь в обороні Севастополя. В бою Ніна отримала серйозне поранення, вона померла у віці 20 років.
Людмила Павличенко
Американські журналісти називали Павліченко «Леді Смерть». Дівчина вчилася на історика, захоплювалася стрільбою. Перед війною вона вирішила пройти снайперські курси.
Коли Людмила дізналася про те, що почалася війна, вона відразу ж пішла добровольцем на фронт. В червні 1942 року Людмилу сильно поранили. На цей момент вона знищила 309 офіцерів і солдатів супротивника.
Також вона навчала снайперів, передавала свій досвід новобранцям. Після важкого поранення Людмила більше не повернулася на фронт.
Вона стала інструктором в снайперській школі. Людмила одна з небагатьох, кому пощастило дожити до перемоги. Вона померла у віці 58 років.
