Мене задовбали дрібна, але дуже противна штука під назвою «обхідний лист».

Студентство. Йду в академічну відпустку за станом здоров’я і отримую перший у житті бігунок на десять персон. Потрібно в тому числі підпис завідувача кафедри фізичного виховання, яка підтверджує, що за мною не числиться жодного спортінвентарю. Проблема в тому, що я вчилася на вечірньому, а у вечірні ніякої фізкультури в принципі немає, у мене і можливості взяти той інвентар не було, але навчальна частина заявила, що підпис мені все одно необхідна, інакше фіг мені, а не академ. Там же потрібна була позначка, що я нічого не повинна загальноуніверситетської бібліотеці, в яку взагалі на той момент не була записана. Мій факультет розташований через пів-Москви від головного будинку, підписати обхідний мала право тільки одна тітонька з усієї бібліотеки, яка бувала раз на тиждень три години, а я, як вже згадувалося, йшла в академ за станом здоров’я… загалом, я про них усіх дуже погано думала.

Відновилася, довчився, настала пора отримувати диплом і заповнювати ще один бігунок. Знову цирк з кіньми. Бо з’ясувалося, що той, хто розписався від імені АГВ, мав право підписувати лист тільки тим, хто з гуртожитку, а тим, хто не з гуртожитку, повинен був підписувати зовсім інший, але тоді він цього зробити не міг, бо був у відпустці (випуск студентів — це, знаєте, таке непредугадываемое стихійне лихо, що заздалегідь знати приблизні дати і залишити на місці необхідного для цієї людини — ну ніяк).

Наступні десять років я працювала на різних держпідприємствах. При працевлаштуванні та звільнення всякий раз заповнювала нові бігунки, причому раз від разу все більш абсурдні. Я можу зрозуміти, навіщо при влаштуванні на роботу розписуватися за інструктаж по техніці безпеки — це щоб штаб цивільної оборони міг відзвітувати, що розповів мені, де вогнегасник. А при звільненні — навіщо? Вони цим засвідчують, що переховали вогнегасник і нове місце мені не сказали?! При влаштуванні на мою нинішню роботу треба було розписатися, що я, згідно з наказом від 1968 року, отримала в користування протигаз та накомарник. Ні, протигаз та накомарник мені не видали, просто так треба, щоб за них розписувалися, тому що на момент підписання наказу були такі правила. Тих, хто складав наказ, країни, в якій він приймався, і самих накомарников вже не існує, організація тричі перейменовувалася і реорганізовувалась, по дорозі розділившись брунькуванням на дві, але правила є правила.

Ні, мені не складно поставити підпис там, де вкажуть, але ось цей абсурд з накомарниками задовбав!