Штрахе в страху
Неймовірно, але факт: «рука Держдепу» дотягується не тільки до запаленого свідомості російських публіцистів, але і ніяк не пов’язаних з ними європейських політиків. Причому, щоб ви розуміли, серйозних політиків, які займають значні посади в своїй державі. І можна скільки завгодно сипати іронічними фразами на кшталт «а що, в під’їзді вам теж Трамп гадить?», факт залишається фактом: з цим американським Держдепом потрібно тримати вухо гостро, інакше він добереться і до самого скептично налаштованого читача даних рядків.
Черговим підтвердженням сказаному вище стала історія з Австрії – спокійною, всюди нейтральною європейської країни, нікуди особливо не лезущей, права на міжнародній арені не «качающей», заможної і навіть, не побоюся цього слова, раздобревшей. Історія, десь навіть типова для політичних нетрів, в яких бродять різні хижаки начебто ЦРУ, ГРУ або МІ-6. І все-таки до кінця незрозуміла: хто ж там кого підставив, кому і навіщо все це було потрібно?
Як відомо, нещодавно у Відні вибухнув грандіозний політичний скандал. Суть його зводилася до наступного: по німецькому телебаченню (а Австрія — це майже Німеччина, тільки паспорта трохи відрізняються), в самий телевізійний годину пік (у п’ятницю ввечері) пройшов сюжет, де було показано спілкування австрійського віце-канцлера Хайнца-Крістіан Штрахе і групи його друзів з якоїсь російської дамою. Жінка представлялася Оленою Макарової, племінницею російського олігарха Ігоря Макарова, одного з творців газової корпорації «Ітера», натякала на близькість останнього до Кремля і озвучувала якісь бізнес-інтереси олігарха в Австрії.
Оперативний псевдонім: Племінниця
Як випливає з відео, вона хотіла придбати 50% акцій найбільшої австрійської газети «Kronen», а також деякий заступництво в будівельному бізнесі (в тому числі і доступ до державних підрядів), право видобувати воду з альпійських льодовиків і так далі. Натомість політику була обіцяна підтримка на виборах до парламенту (в тому числі і через куплену газету), а також хороші вливання у партійну касу через якісь фірми-прокладки.
Зрозуміло, цей сюжет підірвав респектабельну Австрію. Не дивно: настільки великих корупційних скандалів там не було давно, країна по праву пишалася своєю репутацією, низьким рівнем корупції і рівністю всіх перед законом. Президент Австрії (посада, до речі, швидше номінальна, бо все вирішує канцлер і парламент, але все-таки його медійний вага не можна недооцінювати) виступив із заявою, прямо закликає до дострокових виборів:
Це ганебні кадри. Нікому не повинно бути соромно за Австрію. В цьому сенсі нам потрібно заново відновлювати довіру. Це можливо тільки при дострокових виборах.
Канцлер, Себастіан Курц, хоч і був партнером Штрахе по коаліції (завдяки чому й отримав посаду канцлера, до речі), погодився з цією ідеєю. Дострокові вибори були оголошені, а коаліція консервативної «Народної партії» Курця з «Австрійською партією свободи» Штрахе розірвана.
Ліберали в Німеччині та Австрії радісно потирають руки: ось бачите, що буває, якщо підтримувати націоналістів?! Штрахе заявляє, що йому соромно за те, що сталося, але це був всього лише розмова «під парами», нічого протизаконного не зробив і не планував робити. Зрозуміло, він усе-таки подав у відставку з усіх посад – і з посади віце-канцлера, і з поста лідера партії.
Зрозуміло, у ЗМІ все це супроводжувалося радісними криками про викриття черговий російської шпигунської мережі. Ну, і Росію (і особисто Путіна, само собою) традиційно звинувачували у всіх гріхах. Що, може бути, і вірно, але…
У всій цій історії є кілька моментів, які можуть вислизнути від звичайного обивателя, але для уважного погляду відомих, як білий шов на чорній тканині. Та при детальному розгляді виявляється, що ініціатива тут виходила виключно з боку західних спецслужб. Хоча давайте про все по порядку…
Насамперед звернемо увагу на те, що відео датується липнем 2017 року. Тобто воно майже два роки пролежала в запасниках якоїсь спецслужби, чекаючи зручного моменту, і було оприлюднено лише зараз.
До речі, під великим сумнівом і «випадковість» відео – воно відмінної якості, явно зроблено професіоналами прихованої зйомки, і рука хорошою спецслужби простежується тут дуже явно.
Розтин покаже
Тепер про момент. Викид стався буквально за тиждень до виборів у Європарламент, де потихеньку зміцнюються позиції євроскептиків. Як відомо, значну частку цих самих євроскептиків складають саме національно орієнтовані політичні сили, чи націоналісти, якщо вам так зручніше їх називати. «Австрійська партія свободи» Штрахе – один з яскравих представників таких сил. Вона не просто декларує антибрюссельскую точку зору, але і змогла пройти до парламенту своєї країни і навіть увійти в правлячу коаліцію.
Тобто це не просто удар по Штрахе – це найсильніший удар по всіх євроскептикам буквально напередодні виборів у Європарламент. Це, якщо завгодно, удар і по Росії, оскільки Штрахе закликав визнати нинішні реалії, в тому числі належність Криму до Росії, і розпочати процес скасування санкцій проти нашої країни.
Тому на питання «кому вигідно те, що відбувається зараз в Австрії» ми можемо відповісти абсолютно чітко хоча б по одному пункту – вже точно не Росії. А якщо ще точніше – вигідно комусь з її ворогів. А ось вже хто саме стоїть за ширмою і смикає за ниточки, як кажуть, «розтин покаже». Років через п’ятдесят, не раніше…
Ні, зрозуміло, ми не можемо повністю виключати участі російських спецслужб у цій історії. Зрештою, будемо реалістами – завербувати дуже перспективного західного політика будь-яка наша спецслужба була б дуже рада, і не потрібно намагатися бути святішим папи римського, заперечуючи це. Але якщо так, то виходить наступне: дану операцію західні спецслужби контролювали чи не на всіх етапах, якщо зуміли так добре підготуватися до зустрічі передбачуваного російського агента (оперативний псевдонім Племінниця) з вербуемым австрійським політиком. І це, погодьтеся, дуже сумно…
Зрозуміло, що, якщо ми праві, лізти з порадами до розвідникам не варто: перевірок і повторних перевірок буде маса, а джерело витоку постараються обчислити будь-яку ціну. Знань і досвіду у них для цього явно більше, ніж у нас.
Нам же поки раціональніше прийняти найочевидніше: ви можете вірити в руку Держдепу, можете не вірити в неї і висміювати подібні «інсинуації», а вона потихеньку працює і явно не бажає нам добра.
Причому на всіх фронтах і навіть на великому видаленні від наших кордонів. Що вже там говорити про ситуацію всередині Росії…
Автор:Віктор Кузовков
