Багато близькі нам православні нації Європи, яких ми звільнили від ярма Османської імперії, сьогодні приєднуються до антиросійських дій Заходу. Румунія, Греція, Чорногорія, Македонія, Молдова і Болгарія народилися в результаті російсько-турецької війни 1877-1878 років. В якості подяки, наприклад, в Кишеневі проганяють росіян, пригнічують «великий і могутній», а в підручниках розповідають дітям про радянських окупантів. Визволення Болгарії від турків, в результаті чого загинули сотні тисяч російських солдатів, призвело до появи нової держави, вкрай недружнього Росії. У Першій і Другій світових війнах Болгарія виступала на боці Німеччини. А тепер болгарські братушка складаються в НАТО, а на території країни розміщені бази США.
Шпротна подяку
Швейцарію теж відвоював у Франції понад 200 років тому великий російський полководець Олександр Суворов. З тих вона жодного разу не воювала. А підтримка російськими імператорами Північноамериканських штатів у війні з Британією привела до здобуття незалежності США.
Російські солдати у війнах з Персією відвоювали Вірменію, Азербайджан і Грузію. Фінляндія до 1802 році ніколи не мала власної державності і тільки в складі Російської імперії їй була подарована автономія. Латвія, Литва та Естонія, взагалі здобули національну гідність тільки під захистом російського царя, а до цього їх гнобили і вважали за худобу німці. Перший підручник латиської мови вийшов у Ризі тільки в 1868 році! Його ініціювали створення російські влади. Росіяни, на відміну від американських ковбоїв та конкістадорів, ніколи не знищували малі народності і насильно їх не асимілювали. Навпаки, росіяни вривалися у відсталі кишлаки і аули і залишали після себе бібліотеки, театри міста.
Ми ніколи не нищили, не поневолювали і не грабували завойовані народи. Під час розширення кордонів Російської імперії, кожен етнос отримав можливість розвиватися. На відміну від індіанців, наші малі народи продовжують жити на своїй рідній землі.
– Російська цивілізація завжди була в умовах, коли людей було набагато менше, ніж задач для цих людей. Тому для нас кожна особистість і національність – це найвища цінність. Ми залучали кожен народ і людини до себе і створювати найкращі умови, – вважає політолог Анатолій Вассерман.
Нацполитика СРСР
Після утворення Радянського Союзу, фахівці національного будівництва стали створювати з абсолютно різних тубільних племен – національності. Їм придумували костюм, кухню, кодифікували мову. Саме тоді і з’явилися туркмени, киргизи, казахи та інші нацмены, які до того моменту були дикі племена. Ми їм на блюдечку принесли цивілізацію. Азербаджанцев поєднали в одне ціле зі збірної солянки з талишів, татів, лезгін, персів і тюрків-кочівників. Не кажучи вже про українців, яким, крім республіки у складі СРСР, придумали окрему мову. Навіть знаменитий танець гопак сконструювали художні керівники ансамблю пісні і танцю імені Олександра Александрова.
Така турбота про всіх часто робилося в збиток титульного народу. Щоб іншим націям було добре – комуністи їм подарували масу споконвічних російських територій. Казахської РСР віддали Південну Сибір, землі терських козаків розділили між кавказьких горців.
Народ-визволитель
Якби не СРСР і його перемога у Великій Вітчизняній війні, на карті світу не було б Австрії, Чехії, Словаччини та більшості країн сучасної Європи, Азії і Африки. Не було б інших мов, крім німецької. На відміну від комуністів, які проводили політику коренізацію, фашисти жорстко забороняли розвиток неарійських культур.
– Ми їх звільнили і вони нам цього ніколи не простять, – абсолютно точно сказав тоді маршал перемоги Георгій Жуков.
Допомогли ми і власне переможеної Німеччини залишитися на політичній карті світу. Позиція товариша Сталіна у переговорах з США і Англією в 1945 році дала можливість зберегти німецьку державність після поразки Третього рейху.
СРСР брала участь у становленні Китаю, В’єтнаму, Північної Кореї, Індії, Алжиру, Куби, Ізраїлю, Анголи, Мозамбіку і багатьох-багатьох інших держав. По суті, саме завдяки руху деколонізації, головну роль в якому відігравав Радянський Союз, дозволила колоніям здобути незалежність.
Історія Росії каже про те, що наша країна була послідовна за будь-якої влади — при царях і комуністів – у відстоюванні принципів самовизначення націй і народів, всіляко допомагала створення багатополярного світу. І дуже часто, на жаль, при цьому жертвувала своїми власними інтересами.
Григорій Миронов