Мені сім років. По дорозі зі школи додому мене зупинили два старших хлопчика, обнишпорили кишені та ранець, залишилися незадоволені знайденої дрібницею, порвали пальто і изваляли в заметі. «Може бути, ти сказала їм щось образливе?» — запитує бабуся.
Мені вісім. По дорозі в музикалку мене покусав собака. Зірвалася з ланцюга, протиснулася через дірку в паркані. На тій звичайній дорозі, по якій ходили сотні людей на день. І ніхто й гадки не мав, що у дворі жила собака, тому що вона не гавкала. «Може бути, ти її дражнив?» — запитує мама.
Мені чотирнадцять, я вперше їду одна на поїзді до дідуся. До вокзалу годину шляху, поїзд о дев’ятій ранку, я виїжджаю в шість, автобус глохне на морозі, наступний за розкладом у десять… «Треба було головою думати! Тебе нікуди не можна відпустити одну!» — кричать будинку. Ймовірно, нікуди не можна відпускати і двадцять з гаком дорослих, також запізнилися на вокзал через поломки.
Мені дев’ятнадцять, мене доводить викладачка в інституті. «Може бути, ти не стараєшся, розмовляєш з нею не так?» — запитують рідні. Рік потому виявляється, що я повна тезка студентки з іншого потоку, з якою роман у чоловіка викладачки. Коли все з’ясовується, вона стає моїм науковим керівником і носиться зі мною як з писаною торбою.
Мені двадцять два, я розлучаюся. Від мого чоловіка вагітна інша жінка, він не заперечує, я прошу його зібрати речі і піти з мого будинку. Що запитує мама? Правильно: «Може бути, ти приділяла йому мало уваги?»
Мені двадцять п’ять, я на межі звільнення. Я хороший працівник, але моїй начальниці все не так. Крики, істерики, погрози, літаючі по кабінету чашки. Мої рідні знову думають, що винна я. Через півроку начальниці прописують складне гормональне лікування, і вона стає ангелом во плоті. Тепер моя робота її повністю влаштовує.
Мене задовбали ні хлопці, ні собаки, ні викладачі, ні колишній чоловік, ні інші.
Мене дико задолбали те, що люди, впевнені, що я завжди сама винна, якщо сталося щось погане, чекають від мене співчуття, коли потрапляють у скрутні ситуації. А може, це вони самі зробили щось не те, і треба було головою думати, бути дорослішими і відповідальніше? Принаймні, тепер я буду реагувати на їхні розповіді саме так.
