У 1976 році по всьому Радянському Союзу відкрилися спеціалізовані рибні магазини “Океан”,і при тотальному дефіциті м’яса риба змітається з полиць. “Океани” називали початком нової епохи в торгівлі.

Але мало хто здогадувався, що імпортні вітрини першої радянської мережевий марки – всього лише ширма для афери союзного масштабу, головним товаром в якій стала ікра.
Дело «Океана»   Интересное
“Рибне справа” почалося далеко від морів і портів, в Москві. Одним вранці 1978 року столицею поповзли чутки про те, що в міських магазинах під виглядом кільки в томаті продають чорну ікру. Москвичі ласі на чутки: в ті дні продажу кільки злітають до небес. Але дивними консервами зацікавилися не тільки пересічних покупців, а й слідчі Генеральної прокуратури.
Як згадує старший слідчий з особливо важливих справ при генеральному прокурорі СРСР Володимир Калініченко, сама наявність такої банки дозволило припустити, що махінації були в досить значних обсягах. “Уявіть собі, що баночка червоної ікри коштувала 5 рублів, а в ресторані з націнкою вона коштувала 20 крб. Тому якщо ікру покласти в банку кільки, яка коштувала 32 копійки, то це давало прибуток у п’ять-шість разів”, — говорить він.
Що ж являла собою рибна галузь в той час.
Радості «застою»
Дело «Океана»   Интересное
Незважаючи на те, що епоху правління Леоніда Брежнєва прийнято називати «застоєм», це був час великих змін. Життя стрімко змінювалася. Люди чекали комунізму, який за прогонозам повинен був наступити в 80-м році. Можливо, почасти через це кінець 70-х років виявився відзначений цілим рядом змін.
По-перше, країна готувалася до Олімпіади. Холодна війна, яка виснажувала ресурси СРСР протягом декількох десятиліть, у 1972 році вступила в пасивну фазу — Брежнєв і Картер підписали договір про ПРО. В цей час з’явився і гарантований оплачувану тритижневу відпустку, який, до речі, в США відсутній і досі.
Якщо додати до цього безкоштовні або пільгові путівки в санаторії та дитячі табори, відсутність безробіття, безкоштовні вища освіта і охорона здоров’я, і все це на тлі відносної стабільності, то життя в Країні Рад в кінці 70-х представлялася майже казковою.
Дело «Океана»   Интересное
Коли міністр рибного господарства Олександр Ішков зрозумів, що продаж власної продукції (а це було у віданні Міністерства зовнішньої і внутрішньої торгівлі СРСР) може приносити нечувані бариші, він переконав голови Ради міністрів Олексія Косигіна, щоб ці функції передали Міністерству рибного господарства. Так у відомстві був створений Союзрыбпромсбыт, начальником якого призначили Юрія Рогова, а його куратором був Володимир Ритов, заступник міністра рибного господарства.
Володимир Ритов у вузьких колах був відомий як «Боцман». Своє прізвисько він отримав за те, що і до крісла міністра, і вже в ньому відповідав за постачання. Саме Рытову в 1976 році доручили створення мережі «Океан». Проект запустили з благословення і під патронажем Косигіна, перший магазин відкрили у Сочі.
По-європейськи
Дело «Океана»   Интересное
В середині 70-х років міністр рибного господарства СРСР Олександр Ішков побачив в Іспанії сучасні рибні магазини, з високими вітринами, з товаром, акуратно викладеними на нескінченні полиці, з холодильними камерами і акваріумами, в яких покупці самі могли вибирати собі потрібну рибу. Тоді він загорівся ідеєю зробити і у себе в країні мережу подібних магазинів. Це збіглося з активним ростом видобутку державою морепродуктів. Рибне господарство у ті роки стало бистроразвівающейся галуззю, в цьому сегменті ринку СРСР виходив не перші місця у світі. Також посприяло прийняття позитивного рішення бажання Брежнєва йти в ногу з розвиненими європейськими країнами.
Обладнання для перших «Океанів» закупили в Іспанії, по закордонному же зразком створили і самі магазини. Перше час покупці приходили в «Океан» як на екскурсію: високі вітрини, возики, розфасована продукція, прилавки-холодильники. Такого в СРСР ще не було.
«Океани» були реакцією партійної верхівки на дефіцит м’яса, відповідь на провал всіх показників у тваринництві. У Кремлі прийняли рішення перевести народ на рибу, ввели і «рибний день».
Дело «Океана»   Интересное
Проект «Океан» спрацював: люди швидко звикли і до назви, і до того, що риба не дефіцит. Наприклад, обід у «рибний четвер» обходиться радянському трудящому всього в 30 копійок.
З одного боку, це було досягненням радянського народного господарства СРСР попереду всіх з видобутку морепродуктів. З іншого ж, як ні парадоксально, проект «Океан» працював для власного збагачення чиновників. Схема була простою: на морській хвилі, навіть при самих хороших вагах, провести точне навішування риби неможливо, звідси в кожному ящику два-три кілограми зайвої.
При цьому тільки в одній партії були сотні і тисячі кілограмів неврахованої продукції, а значить, і «живі ліві» гроші в ході її реалізації.
Ділові люди
Дело «Океана»   Интересное
Як вже говорилося, риби СРСР здобував навіть з надлишком. А надлишок — це завжди спокуса. Відразу почалися дрібні порушення на всіх стадіях. На обробленні та розфасовки риби, на продажу необлікованого товару.
Біля магазинів «Океан» навіть був офіційно дозволений надлишок. 0,1% улову (дрібна риба, не кондиція) дозволялося списувати. Надлишок реалізовували, наживаючи на цьому чималі гроші.
З передачею торгових важелів Міністерству рибного господарства у галузь прийшли нові, ділові люди. Вони тут же придумали схеми, як можна заробляти, не залучаючи при цьому зайвої уваги. Корупційна мережа стала обплутувати всю систему, до самого верху.
Схеми.
Дело «Океана»   Интересное
Ґрунт для махінацій виявилося дуже родючою. Крім традиційних усушки, утруски, обважування, продажу надлишок «лапи корупції» були запущені навіть на спецбазу № 208, яка займалася реалізацією товару для потреб високопоставлених чиновників. Там весь асортимент, в тому числі і дефіцитної продукції, за копійчаними цінами. За 1 рубль — поживний обід з 6-7 страв, включаючи осетрину, чорну і червону ікру. За хабарі ці товари йшли до магазинів по «лівій» документації і продавали втридорога. Виникла подвійна бухгалтерія. Рука руку мила. Продавець віддавав відсоток завідувач секцією, він — завідувачу відділу. Далі — через заступника директора магазину і директора «навар» йшов вище, аж до міністерських кабінетів.
Дефіцитні кільки і красномовне прізвище.
Дело «Океана»   Интересное
Все б так і тривало, якби одного разу в поле зору слідчих органів не потрапив один інцидент. В одному з магазинів мережі «Океан» ветеран війни купив консервовані кільки в томаті, але замість рибок в банку виявилася чорна ікра. Інший би на місці ветерана просто подякував небо і партію за раптовий дар, але він виявився принциповим і повернув «чорне золото» назад в магазин. Історія з чорною ікрою в банці з-під кільки отримала продовження. Ласі на чутки москвичі стали в оптових обсягах скуповувати кільок. Такий товарообіг не міг залишитися непоміченим. «Океаном» зацікавилися компетентні органи.
У той же час у поле зору співробітників КДБ потрапив генеральний директор торгово-виробничої фірми «Океан» Е. Б. Фельдман і директор одного з магазинів «Океанів» Фішман (мовець прізвище). Готуючись до від’їзду з країни, вони їздили за кордон, у великих обсягах міняли рублі на валюту і переправляли на Захід.
Чесні люди.
Дело «Океана»   Интересное
Справа брало цікавий оборот. Фішман і Фельдман були викликані на допит. Вони визнали свою провину і почали співпрацювати зі слідством. Клубок підозрюваних став распутываться, його нитки вели в такі кабінети, що, якби не особиста участь у розслідуванні Юрія Андропова (він особисто курирував справа), винні б пішли від покарання. Андропов, розуміючи, що в корупційних схемах можуть зав’язатися і співробітники органів, віддав наказ про організацію слідчої групи їх досвідчених, непідкупних, чесних професіоналів, які б могли зайнятися розслідуванням. Така група була зібрана в короткі терміни. Спочатку це була група, потім, коли стало зрозуміло, що однією Москвою все не обмежується, група була перетворена в бригаду. Всього — 120 осіб.
Несподівано для слідчих нова інформація по “рибному справі” прийшла з-за кордону: голову групи “Океанів” Фельдмана та директора одного з магазинів Фішмана чекісти зловили на тому, що вони через соцкраїни вивозили гроші, отримані в якості хабарів, конвертували їх у валюту і збиралися емігрувати з Радянського Союзу.
“Постало питання, де вони отримували ці величезні гроші, і вони розповіли про систему хабарництва в Міністерстві рибного господарства. Перед нами тоді вперше поставили інше завдання – не займатися цією дрібницею, а йти з виходом на найбільш великих керівників міністерства і вище. Це була та ситуація, коли нам ніхто не забороняв у протоколах допитів і в заявах згадувати прізвища будь-яких осіб, про яких розповідали обвинувачені або підозрювані”, — згадував Калініченко.
Дело «Океана»   Интересное
І Фішман, і Фельдман відразу почали співпрацювати зі слідством. Невдовзі на руках у слідчих опинилися на руках довгі списки зі схемами дачі хабарів всередині системи. Заарештовані розкрили навіть секрети списування “наліво” ікри на стадії розфасовки її в магазині.
За даними начальника контрольно-ревізійного управління Мінрибгоспу Юрія Кокорева, коли ікра загорнена в банку, то її неможливо вкрасти звідти, а коли її дістають з великої тари (0,5-1,8 кілограма) і продають по 50 грамів, то вона може “прилипнути до рук”.
Фішман і Фельдман сподівалися пом’якшити свою провину: вже перші допити привели в здивування слідчих – у справу виявилися втягнуті чиновники вищих ешелонів влади.
Справа “Океанів” розкручувалося швидко і обростала новими епізодами, як сніжний ком. Пізніше воно переросло в одну з найгучніших радянських справ про хабарництво. Під підозру, а після і під кримінальну відповідальність потрапили сотні людей по всій країні.
У своїх свідченнях всі допитувані чиновники вказували на одного і того ж людини – “Боцмана”, заступника міністра рибного господарства Володимира Ритова. За їх словами, саме він був організатором всіх шахрайських схем.
Слідчий Володимир Калініченко викликав на допит Ритова. Той розповів, що інший співробітник прокуратури, Каракозов, запропонував йому покарання у вигляді п’яти років позбавлення волі. Тоді Калініченко сказав: “Ви є організатором хабарів в системі Міністерства рибного господарства і в Союзрыбпромсбыте, і при тому обсязі, який вже встановлено слідством, при тих цінностях, які у вас вилучені, я думаю, що якщо ви отримаєте 15 років і вас не розстріляють, вам потрібно поставити Богові свічку”.
Пиху у Ритова пройшла швидко, як тільки він зрозумів – рятувати його ніхто не збирався. Колишній заступник міністра почав здавати всі свої зв’язки, в Генпрокуратурі і КДБ одкровення Боцмана читали як художню літературу. Слідчі не могли повірити, що епідемія корупції настільки охоплювала систему державного управління.
Показання Ритова “поховали” всю систему хабарів, пов’язану з Міністерством рибного господарства. Голова КДБ Юрій Андропов підготував все для арешту самого міністра рибної промисловості Олексія Ішкова, але за старовинного товариша заступився сам Брежнєв. У Ритова при арешті вилучили понад 300 тисяч рублів (на ці гроші в 1978 році можна придбати, наприклад, 50 однокімнатних кооперативних квартир). Справа швидко пішло в суд, через місяць після вироку був призначений розстріл. Досвідчені слідчі і зараз вважають, що тоді “рибна мафія” не пробачила Рытову зради.
Справа “Океану” стало унікальним: тоді, в 1978 році, в Радянському Союзі вперше були встановлені факти хабарів на вищому державному рівні. Правда, у слідства залишилися два питання: куди пішли гроші, які корупціонери перевели на Захід, і хто в результаті розпорядився вкраденими у країни мільйонами?