Сьогодні терміново знадобилося зробити фото на документи. До звичного салону було далеко, тому я вирушила в найближчий. Так от, вразило до глибини душі поведінка фотографа. Він відразу ж поставив мене до білої стінці (саме поставив, хоча зазвичай знімають сидять) і підняв камеру. Довелося йти з кадру і пояснювати, що мені треба пригладити волосся.
— Та навіщо, ти і так красуня!
Я-то, може, і красуня, але на вулиці вітер, і зачіска зіпсувалася. Готово — встала перед ним. Одна спалах, і він іде.
— Більше клацати не буду, ти і так добре вийшла.
Напросилася в підсобку, де він обробляв фотографії. Краще б я цього не бачила! Здається, навіть нинішній першокласник справляється з фотошопом краще, ніж цей «майстер»!
У підсумку я отримала заповітні фотографії, на яких раптово виявилася… рудою. Причому дуже яскраво-рудою, хоча насправді волосся у мене світло-русяве.
— Та не дивися ти так! Краще, ніж в салоні, пофарбував!
