Сил моїх більше немає. Господа і дами, це не світ східного танцю, а якийсь маразм.

По-перше, задовбали роботодавці, вони ж господарі-адміністратори ресторанів. От скажіть, чому ви набираєте в восточницы дівчат ростом від 170, а на тих, що менше 160, навіть дивитися не хочете, навіть якщо вони красиві, як лялечки, і призери всіх можливих чемпіонатів? У вас тут що, подіум? Чи модельне агентство? Я зі своїми 165 см і 44 розміром, виявляється, для доброї половини ресторанів маленька і повна, а терплять мене тільки за вміння танцювати! Так-так, у нас набирають не «смачних, апетитних, з формами», а супові набори. Я нічого проти худих дівчат не маю і навіть розумію, чому в ресторанах завертають усіх, хто більше 50-го, але змушувати (під загрозою звільнення!) худнути дівчат з 44 розміром на 170-175 см зросту — це просто маразм. Танцюючи по п’ять годин на день (чистого часу!) п’ять-шість днів в тиждень, дівчатка бояться з’їсти зайвий шматочок.

І це тільки перша частина гласу волаючого в пустелі. Далі йде вибір костюма. Тенденція така: більше тіла, більше стразів. В результаті нині модні дві гипюрные ганчірочки (ще й з розрізом під саме нікуди), розшиті величезними «Сваровскі» на -дцять тисяч і ледь прикривають принади тих самих худеньких нимфеточек. Більш сором’язливі дівчата обмежуються розрізами на атласних спідницях і голими стегнами. Я люблю крутитися в шене і махати спідницею, так що ношу спідниці без розрізів і регулярно отримую завуальовані втыки за зайву одетость. Про як.

Наступна глава маразму — взуття. Всіх ось цих дівчаток від 170, одягнених у дві ганчірочки, що ходять по кахлю, постійно сбивающимся килимах і свежепомытым сходах, лавирующим між столиками, офіціантами, відвідувачами і кальянами, змушують — крім жартів — ставати на шпильки від десяти сантиметрів. У деяких закладах вже танцюють в такому взутті, в якій моделі-то не вміють по подіуму пересуватися. Нагадаю, мова про танець, який в оригіналі босоніж танцюється.

Господарі починають обурюватися, чому це «дівчатка перестали танцювати». Ні, ви серйозно? Спочатку понабирали по зовнішності, викинувши за борт добру половину гарних танцівниць, потім поставили на шпильки, потім веліли сидіти на дієті, потім загорнули в костюми, в яких рушити боїшся, щоб голою не виявитися, а тепер жалієтесь, що дівчатка чомусь ледве рухаються? Ми вам хто взагалі цирк шапіто, жонглери кинджалами на ковзанах?

Ні, панове. Танцюючі дівчата не перевелися. Тільки вони не у вас, а в місцях, де брали не по зростанню і висоті каблука, а за рівнем танцю.

По-друге, задовбали адміністратори-діджеї, які, ні фіга не розуміючи арабської музики, уявляють з себе великих гуру. Я вже не ходжу навіть з «східним» ресторанам, залишившись лише в арабських, де і господарі, і діджеї, і публіка — суцільні араби. Бо вже сил немає відчувати себе повною дурепою, намагаючись зобразити белліданс (орієнталь, танець живота — як хочете назвіть) під реп, шансон, вірменську попсу або, гірше того, під народні мотиви. Не питання, панове адміністратори, я станцюю і шааби, і халіджі, і саїді, і бандари, і іракі. Так-так, от не побрезгую, сяду на кахельну підлогу посеред залу і почну мотати волоссям, як годиться. Або закачаю спідницю до колін прямо на виході з гримерки, скину туфлі і почну стрибати, стукати п’ятами, трясти долонями і верещати на весь ресторан — мені не западло. І навіть, так-так, не побоюся і почну стрибати в шаленому темпі на одній нозі, підкидаючи вгору спідницю другий, незважаючи на шпильки й кубометри тканини. А ще подпою і чисто по-арабськи покажу жестами, про що йдеться — я всі ці пісні, що ви включаєте як щось дивне, напам’ять знаю.

І от не треба мені здивованих «ну що там росіяни зрозуміють у ваших тонкощі». Звичайно не зрозуміють, якщо їм не показувати! Не пам’ятаю розчарованих глядачів — пам’ятаю тільки розлючених менеджерів, що така-сяка танцівниця пішла не по столиках попою трясти, а почала стрибати посеред залу, як в попу поранений джигіт, і глядачам якісь жести страшні робити. Ну яка різниця, що глядачі були в захваті і плескали стоячи? Я ж тебе про це не просив… Так, можливо, махрову класику на зразок арабських оркестрів росіянам не варто ставити — і то не тому, що вона не схожа на виливу Філіпа Бедросовича, а тому, що в оригіналі нерідко більше години, — а все інше при хорошому виконавця наші люди добре сприймають. У всякому разі, якщо захочуть. Так що, російськомовні глядачі, якщо що, не дивуйтеся.

Ну і по-третє, ігнорують відвідувачі. Сама нешкідлива, але деколи просто добивающая категорія задолбателей.
Слава Богу, у мене не той рівень танцю, щоб мені часто будували козячу морду, але за дівчаток часом дуже, дуже прикро. Подивіться вище, як набирають танцівниць. Може, вона не вміє краще, а може, вона просто перший день танцює і ще не освоїлася. У будь-якому випадку, чим вона настільки перед вами завинила, щоб ви її принижували? Не подобається вам дівчина — ваше право. Не давайте чайових, не приділяйте їй пильної уваги — розійдетеся, як у морі кораблі. Але навіщо напоказ повертатися спиною, кривити обличчя, робити жести а-ля «провалюй» або «ганьба» — навіть під купюру? Давайте будемо один до одного ввічливими, в кінці кінців.

Жінки і дівчата, милі, дорогі, навіщо ж ви очі своїм супутникам-то закриваєте? Він у вас ніколи не був на пляжі? А адже навіть самі відкриті наші костюми набагато більше закриті, ніж нинішні купальники! Ну добре, ви не знали, що в цьому питному закладі будуть танці — хоча ми вже жартуємо, що скоро і в «Макдональдсах» будемо танцювати, — але невже ви серйозно? У мене і в думках немає мірятися з вами чим би то не було, тим більше що за сьогоднішніми мірками я дуже собі одягнена і ні до кого в тарілку груддю не лізу.

Підсумок? Я вам скажу підсумок. Люблю свою роботу. Заради танців кинула сидіння в офісі, і з тих пір насолоджуюся кожним прожитим днем. Тільки задовбали — ох, як задовбали!