Уявіть таку картину. Їдете ви собі спокійно в автобусі, сидячи біля вікна. В навушниках улюблена музика, а ви дивіться вдалину, милуючись краєвидами.
Але раптом через навушники пробивається стерео панорамою.
— Ачхи! — пролунало попереду. Ну чхнув людина, буває. Подумки бажаєте здоров’я.
— Кхе-кхе! — чийсь кашель з протилежного ряду сидінь.
— Гуху! Гуху! уыГуху! — гучним басом із задньої частини салону.
— Фррррршшшшшшшшш! Фррррфрррфррршшшшшш! Кхе! — а це вже безпосередній близькості, з нежиттю.
— Пчхи! Кхе!
І так усю дорогу. Ні, це не туберкульозний диспансер на колесах, і в навушниках не пісня «Disco Band» групи «Scotch». Все набагато простіше — це хворі у транспорті.
Так от, шановні хворі! Щоб ви всі… були здорові! Гаразд, ви себе не бережете, переносячи ці ГРВІ на ногах, тут вже, як мовиться, ви самі собі злісні Буратіни». Але якого дідька навколишні повинні дихати вашими бацилами, вірусами, та іншою заразою? Більш того, більшість з вас навіть не вважає за потрібне прикриватися при кашлі та чих! Подує такий «вітерець», а ти изгаляйся: затримуй дихання, дихай через комір куртки. Та тільки, кажуть, це не рятує. Передбачаючи гнівні коментарі або відповідь в дусі: «Не подобається — купи машину або пішки ходи», — відразу скажу, машина в мене є (але немає бажання стирчати в пробках, краще трамваєм, який йде за своїм рейках і автобусом від виїзду з міста), а ось вам порадив би відлежуватися вдома, ну або хоча б в пов’язці ходити.
Ой, щось в носі засверби… а… ааа… ааах…ааах…Пчхи! От спасибі вам! Заразили, в сенсі — задовбали!
