Я працюю в державній організації, і у мене вже немає ніяких сил. Вся робота держслужбовців зводиться до того, щоб якісно вилизати самі знаєте яке місце свого начальника. Я, слава Богу, працюю не в самій цитаделі тупості і лизоблюдства (це мерія, якщо хтось ще не здогадався), а в підпорядкованому їй закладі. Але іноді доводиться виконувати спущені згори замовлення.

Схема така: кому-то з дрібних сошок доручають підготовку заходу. У цій сошки є начальник. У начальника сошки теж є начальник, і так далі. Так от, перший варіант матеріалу я повинна зробити так, щоб сподобалося самій сошке. Сошка йде до начальства, начальство чомусь не схвалює (у них там взагалі все від настрою залежить), і я переробляю. Причому що саме не подобається, ніхто і ніколи не пояснить; потрібно зробити кілька варіантів на всі випадки життя. Далі начальник йде до свого начальника, і все повторюється знову. Слід врахувати, що попередні варіанти можна викинути у смітник, навіть якщо ніхто, крім першої ланки в цьому ланцюгу, їх не бачив. І так далі, і так далі. В апогеї маразму рахунок варіантів йде на десятки.

А за день до заходу самому головному начальнику хтось шепоче на вушко, що все це фігня, і в мене з’являється ціла ніч на те, щоб переробити ще раз.

Їм страшно. Вони нічого не вміють, окрім створення видимості бурхливої діяльності і маєтки мозку всім підряд. Якщо вони втратять роботу, то будуть змушені йти в продавці або двірники. Мене задовбали ця система і те, що вся наша влада складається з таких людей.