Відпочивали ми якось з батьком і чоловіком в ресторані, де виступає друг батька — саксофоніст. Я, до речі, захоплююся фотографією, тому взяла з собою свою дзеркалку. Ведуча вечора, діджей, саксофоніст, персонал, та й сама господиня ресторану з задоволенням фотографувалися. Мабуть, мене прийняли за репортера, так як у наш з батьком відсутність у чоловіка вийшов діалог з сиділи за сусіднім столиком тетечками у віці за сорок:

— А що це ви тут фотографуєте? Ви для газети, так? Це ж недобре: тут люди відпочивають, випивають, а ви потім надрукуєте!

— Ми не для газети. Не переживайте, ви взагалі в кадр не потрапляєте.

— А шкода…