От є мама семирічного Вані. Ваня серйозно хворий, йому потрібна терапія антибіотиками. Але ні, давати антибіотики ми не будемо, адже вони тимча-е-едные. А будемо пити чай з соснових шишок: їм баба Віка з сусіднього села з кумом покійної сестри бабусиної другої доньки, у якої ще чоловік стоматолог-алкаш, вилікувала запалення легенів. Ну і що, що у Вані проблеми з нирками?
А ось бабуся двотижневої Люсеньки. Сім’я прийняла рішення робити щеплення, але на огляд до лікаря приходять знехотя, а аналіз крові зробити відмовляються: він же безглуздий. Та й в черзі там треба стояти.
А чого варта класична ситуація «тільки у росіян»? Написано: «Не влізай, уб’є!», але ми поліземо, там цікаво! Ну, одним глазочком подивимося тільки, і все!
У підсумку у всіх таких ситуаціях рано чи пізно трапляється біда. Ваня потрапляє на діаліз і все життя живе на приладах, або шукає собі донора. Люся після складної вакцинації, будучи не зовсім здоровою, ледь не вмирає, а залезший під напис «Не влізай, уб’є!», власне, побивається. І знаєте, хто в таких випадках винен? Та хто завгодно, але тільки не псевдопослушный людина. Не матуся, яка вирішила, що антибіотики не потрібні, не бабуся, що наполягає на відсутності необхідності в аналізах, і не сам влезший людина. А Сталін, Гітлер, євреї, комунізм, американці, сусіди, держава, еволюція, курс долара, абстрактний «хтось, але не я». І ось це страшенно дратує. А особливо — щодо дітей.
