Розробники комп’ютерних ігор часто йдуть двома різними шляхами. Перший – це створення і опрацювання з нуля самобутньої ігровий всесвіт зі своїми законами, умовностями, народностями, легендами та історією. Другий – це адаптація вже має місце бути всесвіту на екранах комп’ютерів та інших ігрових пристроїв. Обидва варіанти мають місце бути і підводні камені є в обох випадках.
Створити захоплюючий, пророблений світ – непросте завдання, що вимагає чималих знань, великого досвіду і гарного смаку, як у сценаристів, так і у геймдизайнер, але в цьому випадку ви не обмежені необхідністю тримати себе в рамках чужого світу, що має багату історію, усталені закони, традиції й умовності. Ну і крім того, натовпи фанатів, краще самого творця знають, що і як повинно бути в їх улюбленому світі, не лінчують вас за неправильний наголос в імені відомого канонічного героя, що складається з п’ятнадцяти приголосних букв. Та й питання авторських виплат не висить дамокловим мечем над шиєю розробників, разом з постійними узгодженнями і переробками на догоду канонічності.
З іншого боку, при наявності багатій і великій, добре прописаної всесвіту, у вас вже не так сильно болить голова про те, як створити цікавий і привабливий світ, за якими законами він живе, які його населяють народності, що їдять і п’ють його жителі, яке тут політичний устрій. Є вже якась ніяка популярність і народна реклама, яка буде сприяти просуванню вашої гри. З іншого боку, ви будете перебувати плюс-мінус в жорстких рамках прописаної вже кимось до вас всесвіту, і прям корінним чином зобразити щось своє, особливо, якщо ви знаходитеся в часових рамках описаних, наприклад, у книгах подій буде дуже складно. Тому розробники найчастіше, коли беруть відому всесвіт, намагаються віддалитися від канонічних і відомих подій подалі в глибоке минуле, або, що відбувається рідше, майбутнє.
Але як би то не було, ми маємо приклади як відмінних ігор з розкрученим всесвітах, так і ігор з самобутніми світами. А значить обидва варіанти життєздатні. Але є, здавалося б, готові, відмінно прописані і популярні всесвіти, які або вперто ігноруються игроделами, або ж, як в тому анекдоті про прокляте місце на Автовазі, на їх основі випускається здебільшого шлаковий ширвжиток, який має високу популярність лише у зовсім вже відбитих фанатиків.
Не так давно я опублікував першу статтю з циклу, присвяченого Хайборіі і майбутнього виходу нової гри під всесвіту Конана. І працюючи над продовженням, у якому згадувалися б гри про Конана і Хайборіі, я зіткнувся з проблемою. По-перше, ігор виявилося вкрай мало, а по-друге, якість їх, ну, як би м’якше сказати, якість їх було не на найвищому рівні.
Хоча здавалося б, ось тобі всесвіт Хайборіі, твори. Можеш зачепити часи Конана, можеш піти в Турийскую еру і розвернутися на повну котушку, адже був ще предок Конана – Кулл-атлант, який став королем Валузии. Можна, навпаки, піти в майбутнє і помандрувати з Соломоном Кейном, відважним винищувачем нечисті, де раціональність і містика тісно пов’язані, а чорний континент зберігає безліч таємниць. Але маємо, що маємо. При тому, що ігор, в тому числі і успішних, просувають образ варвара, закладений Говардом в оповіданнях про Конана, безліч, і видозмінений він успішно кочує по ігровим і книжковим всесвітах. Самому ж Конану з іграми не везе абсолютно.
Друг по переписці Роберта Говарда, Говард Філліпс Лавкрафт. Створив дуже цікаву всесвіт з приголомшливою атмосферою. Багато його знахідки стали культовими і продовжують жити своїм власним життям, чи то некрономикон, або міфи про давніх богів. Але що з іграми? Вони є, не які навіть дуже недурні. Але знову ж таки з проектами за його всесвіті вічно твориться всяка чортівня і в підсумку, у кращому випадку ми отримуємо легкотравний продукт, а адже хочеться чогось дійсно гідного.
Йдемо далі. Всесвіт молота війни. Причому, що вже почила Fantasy battles, що поки ще жива, але теж хвора 40k. Про наркоманський плювок у вигляді Age of Sigmar навіть згадувати не буду, це творча імпотенція космічного масштабу. Тут ті ж яйця. Великий пророблений світ, причому вилизаний за стільки років практично до дрібниць. Мало того, для будь-якої гри практично є всі складові. Будь то шутер, слешер, глобальна стратегія, тактика, стратегія в реальному часі, варгейм або рольова гра.
Але над проектами Молота війни прямо-таки тяжіє прокляття. І з чималої кількості вже вийшли ігор лише критично мала частина заслуговує уваги і не викличе у вас бажання пустити собі кулю в лоб або розкрити вени. Хоча в тій же всесвіту 40k цілком можна створити відмінну партійну RPG.
Головний герой – дізнавач або молодий інквізитор. З повноваженнями інквізиції за спиною, протагоніст спокійно може переміщатися по всесвіту, встрявати у всілякі питання, вирішувати долі людей. Тут і детектив, і екшен, і навіть трохи шпигунства, зустріч і з ксеносами, і з єретиками, демонами і поехавшими колегами, суворим начальством. А заодно герой можна непогано показати побут і життя Імперіуму сорокового тисячоліття.
Свита інквізитора дозволяє набрати в команду абсолютних фріків і яскравих однопартійців, так і міцна, нехай і трохи побита історія про корупцію і гниль всередині імперії, яка може призвести до повного звездецу, якщо буде показано всі дорого багато і з пафосом, змусить обмочити труселя як тих, хто сумує за кинцу про бравого командора, так і неортодоксальних любителів вахи.
Я думаю, ви і самі зможете навскидку згадати і написати в коментарях про цікавих всесвітів, яких посилено уникають по тим чи іншим причинам розробники, або ж ігри, що виходять в їх сеттінгу, виявляються повним кошмаром. А як ви думаєте, в чому причина? – Суворі охоронці канону в особі власників авторських прав? Помилки у розробці? Або раптове втручання вищих сил? Цікаво дізнатися вашу думку.