У середині 30-х років у зв’язку з великою популярністю романів Михайла Шолохова “Тихий Дон” і “Піднята цілина” зачастили козаки з Вешенского району в Москву. І не просто для прогулянок, а у складі ансамблю пісні і танцю виступати перед радянським урядом і трудящими столиці. Ініціатором такого небувалого по тим часам події був наш земляк, сам Михайло Олександрович Шолохов. Тут треба нагадати у зв’язку з цим одну непросту ситуацію.
У 1919 році за вказівкою “демона революції” Лева
Троцького на Дон були послані каральні загони. Вони вогнем і свинцем пройшлися по повсталих станицях і хуторах. Заборонено було саме слово “козак”, не можна було одягати козацьку форму, не дозволялося виконувати старовинні пісні тихого Дону. Були віддані забуттю заслуги козаків у битвах із ворогами Росії. Суворо обмежували їх призов на службу в Червону Армію як “ненадійних елементів”, вчорашніх “вірних псів царського самодержавства”. Але “расказаченные” козаки вистояли, зберегли свій військовий дух, не забули старовинних пісень, не втратили і життєлюбства.
У 1936 році в одну з поїздок у столицю “прихвачен” в козачий ансамбль невгамовний балакун, жартівник і дотепник Тимофій Іванович Воробйов, вважали прототипом діда Щукарьов з “Піднятої цілини”. Тимофію Івановичу належало в ту поїздку піднести Сталіну донський рум’яний калач. Це був, як потім виявилося, далекосяжний задум Михайла Шолохова, який, як завжди, супроводжував козаків до Москви. Про те, що сталося в Кремлі в той зимовий вечір, мені свого часу розповів чудовий пісняр ансамблю Спиридон Іванович Шматов.
Тимофій Воробйов, з посивілою бородою, в козачій кашкеті, вів себе впевнено. Не сторопів і при вигляді самого “вождя народів”. Він сміливо попрямував до Сталіна і, як годиться за традицією, на вишитому рушнику підніс пишний донський калач.
– Милушка ти наш, дорогий товаришу Сталін, – дзвінким речитативом співав Тимофій Іванович. – Ось тобі наш подарунок. Вручаємо тобі як самому нашому почесному істинного, біс подмесу, козаку!
Сталін скупо посміхнувся у вуса, не відчувши смаку калача, передав його в інші руки і поплескав по плечу Тимофія Івановича. Того полегшало.
Але тут ситуацію підірвав Шолохов. Він преложил зараз же і тут же прийняти Сталіна в козаки.
Ризикована справа затівав Михайло Олександрович, ох, ризиковане. Адже знав відношення “полум’яних революціонерів” до козаків. А може, знав краще за інших Сталіна?
Подальший хід подій не віщував нічого доброго. Присутній на прийомі Клим Ворошилов стрімко підхопився і догідливо заголосил: “ні, Ні!” Єжов, в свою чергу, недобре подивився на Шолохова, презирливо Воробйова і замахав руками, наче одбивався від злих комах.
Але воістину Сталін був непередбачений у своїх учинках. Він погодився. Однак з умовою, що прийом буде проведено на зборах відкритим голосуванням.
Першими приймали Сталіна в козаки колгоспники хутора Андроповского. За спогадами Тихона Антоновича Зеленькова, який працював тоді інструктором Вешенского райкому партії, відсутність самого Сталіна на зборах пояснювали його величезною зайнятістю. Вийшла ще одна заминка: адже Сталін був родом з Грузії. Але тут піднявся один з найстаріших козаків і нагадав про те, що у старе час в ряди козаків приймалися всі -“і калмик, і турок чи інший якийсь азіат”. Головне – вступник повинен бути відважним у бою, чуйною на біду, чесним, справедливим, з відкритою душею людиною. За словами і запевненням, що приїхав з райцентру пропагандиста, товариш Сталін всіма цими якостями володів.
Ніхто в цьому не ризикнув засумніватися…
Сталін одноголосно був прийнятий у козаки. Проголосували одностайно за нього і в інших місцях району. Всі протоколи зборів були відправлені в Кремль.
Сталіну подобалося ходити в напіввійськовій формі. З тих пір він став з’являтися і в штанях з яскравими червоними лампасами. Це траплялося до того, як він став маршалом і генералісимусом.
Донці в той час жартували: “Наділи козаки на Сталіна лампаси”. Ті самі червоні смуги на формених штанах, символи донцов, які під час розкозачення були заборонені і знищені.
І все ж, що стояло за вчинком Сталіна?
Коли почалася Велика Вітчизняна, на Дону вже до липня були сформовані дві добровольчі козачі дивізії. Їх чекала гучна ратна слава…
