Як збирають вертольоти (18 фото)

Підняти в небо пару танків, парк бронетранспортерів або семитонную лінію електропередач.
Це може не тільки ракета-носій «Протон-М», але і наш транспортний вертоліт Мі-26 – найбільший у своєму класі.
Виробляють цей літаючий склад в Ростові-на-Дону на заводі «Роствертол». Не буду розкривати всі карти, але мені дивом вдалося там побувати.
До речі, кажуть, що тих, хто переступив поріг військового підприємства, потім за кордон не випускають.
Сподіваюся, літню відпустку на Кіпр тепер не зірветься.

«Роствертол» входить в холдинг «Вертольоти Росії» – найбільший прибутковий актив корпорації «Ростехнології».
Ця компанія – третя в світі за обсягами продукції вертолітної техніки.
Сьогодні її портфель замовлень досяг 1500 гвинтокрилих машин (так старики-конструктори називають свої вертольоти).

«Роствертол» працює з кінця 40-х. Кажуть, тоді завод виробляв літальні апарати з ДЕРЕВА!!!
Добре, що з часом вони перекваліфікувався. Військовим страшно було б літати на поліні.

Спершу мені показали цех складання того самого Мі-26. У нього можна занурити до 20 тонн вантажу.
Американці роблять аналог, але він витримує в 1,5 рази менше.

Думали, це цех? Ні, кабіна. Просто вона більше нагадує ангар.
У неї може поміститися ще один вертоліт, наприклад, тритонний Ка-226. Ну або вантажівку «Камаз». На раму вертольота можна підчепити цілий танк.

Одного разу Мі-26 перевозив літак Ту-134 – не найлегша ноша.

А ось він виручає з біди підбитий американський вертоліт «Чинук». Не валяй дурака, Америка.

Щоб робочим підступитися до такої махині, необхідні реальні будівельні «ліса».
Висота вертольота – понад 8 метрів, що порівнянно з триповерховим будинком.

З цієї фотографії легко оцінити гігантські габарити Мі-26.
До речі, в цьому році вони хочуть почати випуск моделі з скороченим екіпажем (дві людини замість п’яти), сучасною авіонікою і інфрачервоним баченням. 15 вертольотів вже замовили в Індії.
Наше Міноборони з такої нагоди теж прокинулося і зацікавився новою модифікацією.

А тут збирають ударний вертоліт Мі-28. Натовці від страху його прозвали «Спустошник».
Призначена машина для знищення танків в умовах жорсткої кривавої лазні.

На такій техніці можна робити «мертву петлю» або «бочку» (коли машина різко розвертається на 360°).
Не хотів би я опинитися на місці того заблуканого танкіста, який випадково наткнеться в темряві на Мі-28Н, недарма його друга назва – «Нічний мисливець».

Листи броні на кабіні витримують лобове попадання бронебійного 12,7-мм куль, осколково-фугасних 20-мм снарядів і навіть осколків керованих ракет.

На заводі уважно стежать за якістю, яке, до речі, визнано в усьому світі.
Але ось в 2007 році Мі-26ТС сертифікувала цивільна авіація Китаю – довго ж вони роздумували.
Напевно, прикидали, скільки часу піде на копіювання.

Молодь охоче йде на завод. В обід тут влаштовують справжній американський баскетбол. Місцевий Майкл Джордан не залишив мені жодних шансів – я не переміг з рахунком 15:8.

А ось в теніс вдалося виграти один сет.

Після солянки з трьома видами м’яса мені показали збірку «Крокодила» Мі-24.
В первинній модифікації це був перший радянський і другий у світі бойовий вертоліт спецпризначення (нас обійшла американська AH-1 «Кобра»).

А це вертушки на експорт, з фірмовим знаком «Рособоронекспорту». Наші машини 2011 року закуповували у Перу – Мі-35П, М’янмі – Мі-24П, Азербайджані – Мі-35М.

Завод не тільки збирає вертольоти, але і проводить сервісне обслуговування.
Зараз ось модернізують машину сибірської авіакомпанії «СКОЛ». Що ж, сподіваюся, вони його приведуть в нормальний вигляд, хоча, по-моєму, легше купити новий.

Зовсім свіженькі бойові вертольоти скоро відправляться на оборону Батьківщини.
У 2011 році «Роствертол» на 100% виконав держоборонзамовлення. Наші війська вже поповнилися новими Мі-28Н, Мі-35М, Мі-26.

В кінці екскурсії мені навіть показали, як літає ось такий красень. Дали відчути на собі всю міць російської техніки. Машина звір. В результаті мене і справді здуло!