Коли мені ставлять питання “Який мій улюблений вітчизняний фільм?”, я не замислюючись відповідаю – “Той самий Мюнхгаузен”. Чому? Точно навіть не скажу. Мені в ньому подобається все. Чудовий сюжет Григорія Горіна в якому багато тонкого, доброго, душевного і гострого гумору. Майже кожна фраза – діамант! Блискуча гра акторів. І яких акторів!!! Сузір’я! Ну і звичайно чудова постановка Марка Захарова
Історія цього фільму починається із театральної постановки п’єсу “найправдивіший”, для створення якої використовувалися сюжети творів німецького письменника Рудольфа Еріха Распе про пригоди легендарного барона Мюнхгаузена, Григорій Горін написав на прохання актора Володимира Зельдіна, якому дуже хотілося зіграти роль барона Мюнхгаузена. Вистава йшла в Театрі Радянської армії і користувався у глядачів неймовірним успіхом. Марк Захаров подивився цей спектакль і вирішив перенести його на великий екран
Ось як сам режисер розповідає про те, як у нього народився задум зробити телевізійну версію п’єси: “Той самий Мюнхгаузен” почався для мене з чудової п’єси Григорія Горіна, коли я побачив прем’єрний спектакль за нею в Театрі Радянської Армії. Мюнхгаузен – мудрий і вмілий блазень, який вселяє в людей радісну віру в те, що чудеса можуть ставати реальністю. Але зустрічає нерозуміння більшості. А люди, які не вписуються в більшість, особисто мене завжди цікавили”
В образі Великого Сатани Марк Захаров бачив тільки Олега Янковського, який зіграв головного героя в його попередньому фільмі “Звичайне диво”. Однак і у членів худради були сумніви щодо правильності вибору режисера. Захарову говорили, що Янковський не підходить за віком і годиться барону в сини. Сценарист Григорій Горін теж сумнівався з приводу Янковського, писав у спогадах: “Він до цього грав прямих, жорстких, вольових людей – волзькі характери, видають його походження. Я не вірив в його барона. Почалася робота, він залазив у характер, на наших очах змінювався. Вростав у роль, і з’явився Мюнхгаузен – розумний, іронічний, тонкий. Яка була б помилка, візьми ми іншого актора!”
Фотопроба Олега Янковського
Тим не менш, Захарову вдалося відстояти кандидатуру Янковського. “У запрошенні на роль барона Мюнхгаузена Олега Янковського був елемент ризику, — згадував режисер. — Він все-таки склався як актор зовсім не комедійного гатунку. Але до честі Олега, в його акторській палітрі знайшлися і комедійні фарби, які у фільмі, особливо в першій його частини, знайшли гідне втілення”
А ось вибрати актрису, яка зіграє Березня, виявилося справою непростою. Серед претенденток на роль коханої барона були Ірина Мазуркевич та Галина Золотарьова, але Захаров схилявся до того, щоб знімати в картині Тетяну Догилеву. Зробити вибір на користь Олени Кореневої, яка, зрештою, і була запрошена на зйомки, допомогло те, що Коренєва, на відміну від Догілєвою, а також більш ніж від половини виконавців ролей в картині, не була актрисою керованого Захаровим “Ленкому”. “Якщо всіх забрати на зйомки, хто ж у театрі буде грати?” – зауважив Марк Анатолійович
У роль Феофіла “вживався” актор Театру сатири Юрій Васильєв, але затвердили Леоніда Ярмольника
На роль Рамкопфа пробувався актор Мхату Колесніков, але більшість на худраді проголосували за Олександра Абдулова. Говорили, що хоч в ньому і немає іронії, але є юність, чарівність, у нього – симпатії глядачів
Зате Леоніда Броньового затвердили без проб
У початковій сцені розмови Мюнхгаузена з мисливцями разом з Олегом Янковським та Юрієм катиним обійстям-Ярцевым знімалися німецькі актори, яких потім озвучили росіяни. Якщо придивитися, можна помітити, що їх артикуляція не збігається з текстом.
Оленя з вишневим деревом на голові, який виходить з лісу на підтвердження слів Мюнхгаузена, зобразити виявилося непросто. “Коли ми прийшли в зоопарк знімати звіра, виявилося, що олені в той час як раз скидали рогу, тому кріпити дерево було не до чого, – розповідає оператор комбінованих зйомок Всеволод Якубович. – Пробували знімати опудало, але у нього були порожні очі. Тоді вдалися до комбінованої зйомки. На зообазе студії Центрнаучфільм знайшли марала, якого можна було видати за оленя, задекорували сітку вольєра під ліс, поклали дерен. Випустили марала, а він замість того, щоб пройти перед камерою, почав кататися по землі. Тоді ми вирішили спробувати приманити марала ласощами. Спрацювало. Він пройшов за ним за потрібним маршрутом. Потім ми взяли на біостанції МДУ стовбур вишні і прикріпили до нього штучні квіти. Наш знайомий балетмейстер з Театру оперети, уважно вивчивши прохід марала, повторив його руху з деревом на голові. Після чого дерево вирізали і поєднали з оленем”.
Комбінована зйомка використана і в сцені проїзду Марти і баронеси Якобины в кареті. “Знімали цей епізод в павільйоні “Мосфільму”, і у вікно карети потрібно було помістити міської німецький пейзаж, – розповідає Всеволод Якубович. – Виявилося, що кадри, зняті в Німеччині, не підходять: камера була поставлена на високий штатив, і вікна карети виявилися на рівні другого поверху. Довелося сильно збільшити зображення і використовувати тільки нижню частину кадру”
“У фільмі є сцена: слуга Мюнхгаузена дивиться в підзорну трубу і, коли бачить підлітають качок, дає барону знак, – розповідає оператор комбінованих зйомок Всеволод Якубович. – Той стріляє в димар, і з каміна випадає смажена качка. За задумом слуга повинен був побачити в трубі качок, що летіли на нього. Коли ми почали шукати у фільмотеках такий проліт, знайшли безліч кадрів, де качки відлітають від камери, а щоб вони летіли в іншу сторону – жодного. Довелося влаштувати киноохоту на качок і ганяти їх у бік камери. А ще у зйомках фільму брав участь ведмідь – за сюжетом він виходив з лісу під час герцогської полювання. Щоб звір йшов у потрібному напрямку, його задобрювали баночкою з кількою – коли по ній стукали, ведмідь йшов на знайомий звук”
У зйомках брав участь німецький каскадер, такий собі німецький мачо. У перерві до нього підійшов лихий Абдулов і запропонував помірятися силами: дізнатися, у кого сильніше пальці. Схрестили вони вказівні пальці і почали один на одного напирати. “Раптом чую хрускіт, дивлюся, палець Абдулова якось неприродно вивернуть, – розповідає Долинський. – Я йому кажу: “Здається, він тобі його зламав”. “Не здається, а точно”, – відповідає Абдулов. Як потім лаявся Захаров! Олександру наклали непомітний гіпс, з ним він продовжив зйомки. Але на цьому його пригоди не закінчилися. Прямо на зйомках Абдулов ще й палець на нозі примудрився зламати”
Про це розповів уже Марк Захаров: “Не зламав, вивихнув. Абдулов – дуже азартна людина і умовляв мене дозволити йому стрибнути з чотириметрового паркану без дублера. Другий режисер – людина більш досвідчений – сказав, що потрібно зробити спеціальну яму, що пом’якшує удар об землю, ще щось. Я поставився до цього легковажно. В результаті Олександр Гаврилович стрибнув і пошкодив собі ногу. Я дуже жалкував, що поступився йому. Був ще один епізод, пов’язаний з ризиком для Янковського, коли його герой лізе по мотузяній драбині. Я сам спочатку спробував, сходинки з-під ніг йдуть, страшно. Але Янковський без дублера і страховки піднявся на пристойну висоту”
“Той самий Мюнхгаузен” менше за інших стрічок Захарова постраждав від цензури — наприклад, при здачі на худраді “Звичайного дива” кожну фразу доводилося відстоювати з боєм. З “Мюнхгаузена” ж була вирізана одна-єдина малозначна сцена: “Режисер Марк Захаров поставив переді мною завдання написати слова до пісні про Мюнхгаузена, яку повинна буде співати героїня Любові Поліщук, – розповідає поет Юрій Ентін. – Записала її Жанна Різдвяна. Коли фільм виходив на екран, я сів біля телевізора в надії почути свою пісню, дивлюся першу серію, другу – пісні немає, хоча в титрах вказано моє прізвище. Потім з’ясувалося, що пісню заборонили через Поліщук, яка в той час з якихось причин була в опалі на телебаченні. Я змирився, не став включати «Того самого Мюнхгаузена» у свою фільмографію, але через кілька років пісню повернули у фільм”
Сам режисер вважає, що зобов’язаний таким везінням того, що здавався фільм напередодні Нового року, і брали картину чиновників від кіно було вже передсвятковий настрій, внаслідок чого вони не так прискіпливо поставилися до його нового творіння.
З першого ж показу по телебаченню фільм став користуватися великою популярністю, і зараз, після уже більше тридцяти років з дня прем’єри, він, придбавши статус культової картини, залишається улюбленим величезною кількістю глядачів
www.vokrug.tv/product/show/Tot_samyi_Myunhgauzen/
www.kp.ru/daily/23401/33888/
www.lib.rus.ec/b/458109/read
www.limon.postimees.ee/433886/tot-samyj-mjunhgauzen-kinoobmany-v-filme-o-fantazere
www.dumpz.ru/showthread.php?t=39466&page=14
www.rusforum.com/showthread.php?t=2286
www.cinemotions.blogspot.de/2007/06/tot-samyy-myunkhgauzen-1979.html
