Які танки краще, колісні або гусеничні?

Більшість армій світу експлуатують змішані парки колісних і гусеничних бойових машин, при цьому кожен тип має свої переваги.
У той час як гусениці забезпечують чудову мобільність більш важким платформ, використання коліс скорочує обсяг матеріально-технічного постачання і дозволяє сучасним платформ переміщатися далі й швидше – ефективно проектуючи сили і можливості – за різними типами місцевості, включаючи цивільну інфраструктуру, наприклад, дороги і мости.
Дебати на тему «що краще: гусениця або колесо» останнім часом ведуться особливо спекотні. Це пов’язано з формуванням розгорнутих середніх або «ударних» сил, які хоч і не дотягують до вогневої мощі бронетанкових підрозділів, але мають більш високу в порівнянні з ними стратегічну та оперативну мобільність.
Середні сили теоретично повинні бути здатні маневрувати на великих дистанціях і оперативніше реагувати на міжнародні кризи. В якості прикладу можна навести механізовані бригади Stryker, суперечки про доцільність яких не вщухають з моменту їх формування на початку 2000-х років. На первісну концепцію середніх сил вплинули процеси, що почалися після Холодної війни, а точніше регіональні конфлікти, наприклад, конфлікт у Косово, в якому розгортання бронетанкових сил вважалося надмірно зайвим.
В останні кілька років точаться досить бурхливі дискусії, що розгорнулися на сторінках ЗМІ, як в колах фахівців, так і в колах тих, хто видає себе за таких, про заміну в арсеналах армій основних танків на їх полегшені колісні аналоги, наводячи різноманітні аргументи. У цій статті ми спробуємо розглянути, наскільки вірні ті, чи інші аргументи, і наскільки необхідні в системі озброєнь, так звані «колісні танки».

Перш ніж перейти до конкретного розгляду всіх «за» і «проти» з наукової точки зору, треба, як і у всякій науці, розібратись з понятійним апаратом. Часто через нерозуміння тих чи інших понять, як раз і помиляються самі і вводять в оману інших, горе теоретики військової справи, а деколи навіть і деякі воєначальники.
Отже, за визначенням танк — це бойова гусенична броньована машина з потужним озброєнням, багаторівневим комплексом захисту, що володіє високою прохідністю в умовах бездоріжжя і здатністю до подолання складних природних, штучних перешкод і водних перешкод і т. д. В якому з словників ні брати визначення «танк», вони будуть відрізнятися один від одного, але у всіх них буде присутній: «бойова, броньовані, гусенична машина». До початку 70-х років минулого століття танки поділялися на важкі, середні і легкі. З появою в арсеналі Радянської Армії в 70-х рр. минулого століття таких танків як Т-64А і Т-72 «Урал», що мають масу середнього танка, а вогневу міць і бронювання, перевищують за своїм рівнем ці показники у важких танків, цей клас бойових машин отримав найменування «основні танки» (ВІД). Саме «основні танки», а не основні бойові танки», як іноді називають деякі неписьменні, оскільки виходячи з визначення танка, він не може бути не бойовим. Іншими словами словосполучення «основний бойовий танк» в російській мові звучить приблизно також, як якщо вимовити «кип’ячений водяній окріп»… Крім ВІД, зараз на озброєнні армій багатьох країн світу є ще і легкі танки, деякі з них можуть бути плаваючими.
На сторінках ЗМІ і рекламних буклетів, також можна зустріти термін «ракетно-гарматний танк», що також є, м’яко кажучи, не зовсім вірним. При введенні в обіг даного терміна, його авторами малося на увазі, що цей танк оснащений комплексом керованого ракетного озброєння (КУРВ). Але КУРВ — це всього лише один з елементів комплексу озброєння танка, підвищує його бойову ефективність, ні більше, ні менше, так само як і стабілізатор зброї, автомат заряджання або зенітний кулемет. Тоді за аналогією з думкою авторів терміна треба називати таку бойову машину «ракетно-гарматний, автозаряжаемый, стабілізований, зенітно-кулеметний танк». Погодьтеся — не вражає. Бойові машини піхоти, більшість з яких також оснащені КУРВ, тоді теж треба називати «ракетно-гарматні БМП».

Зовсім недавно з’явилося нове поняття — «колісний танк». Це неофіційний термін, що вживається по відношенню до ряду сучасних бронеавтомобілів, у складі комплексу озброєння яких є знаряддя — нарізна або гладкоствольна гармата калібру 76, 90, 105 або 120 мм. Нол якщо виходити з визначення «танк», то тоді «колісний танк» — буде не зовсім правильним і технічно обґрунтованим виразом. Цей тип бойових машин був розроблений вперше і одержав поширення в ряді західних країн, але там вони класифікуються як розвідувальні машини (reconnaissance vehicles), винищувачі танків (tank destroyers) або мобільні артилерійські системи (mobile gun system). У всякому разі, саме так вони представлені в офіційному довіднику jane’s and Armour Artillery, видаваному під редакцією Крістофера Фосса (Cristopher F Foss). В даний час до цього типу машин відносять легкоброньований бойові машини на повноприводному колісному шасі високої прохідності, озброєні нарізною або гладкоствольною гарматою, мають противопульную захист. Такі бойові машини призначені для забезпечення безпосередньої вогневої підтримки піхотних (мотопіхотних) підрозділів, так званих легких бригад, для боротьби верстатами та іншими броньованими цілями, ведення розвідки.
До найбільш яскравим представникам бойових машин цього типу можна віднести італійську колісну броньовану машину Centauro, американську мобільний артилерійську систему М1128 MGS Stryker, французьку розвідувальну машину AMX-10RC, південноафриканські бойові машини Ratel і Rooikat.
Деякі прихильники ідей насичення армій «колісними танками» в якості аргументації наводять приклади створення в Радянському Союзі в 30-х рр. минулого століття сімейства колісно-гусеничних танків серії БТ на основі шасі, розробленого американським інженером Крісті. При цьому зовсім забувається те, що у цих танків ходова частина має гусеничний рушій, опорні котки якого можуть використовуватися в якості рушія при знятих гусеницях. Таким чином, танки серії БТ як приклад аргументації на користь «колісних танків» ніяк не годиться. Це рівносильно тому, що якщо називати деякі вантажні автомобілі, на яких колеса задніх мостів одягають спеціальні гусениці для підвищення прохідності, гусеничними машинами.
Щоб розібратися з питанням зможуть замінити на полі бою «колісні танки» основні танки, для початку треба простежити історію появи на полі бою колісних бойових машин з артилерійським озброєнням.

Однією з перших колісних машин з відносно потужної артилерійської системою стала французька колісна розвідувальна машина Panhard EML 90 з колісною формулою 4×4. Сама розвідувальна машина почала надходити на озброєння французької армії на початку 60-х рр. минулого століття, а вежу з вежу з 90-мм гарматою на неї стали встановлювати з 1965 р.
В середині 70-х рр. у Франції була розроблена нова колісна розвідувальна машина Panhard ERC 90 Sagaie з колісною формулою 6×6, яка з 1982 р. стала надходити на зміну застарілим Panhard АML 90. Крім того, на озброєнні французької армії є і коленые розвідувальні машини AMX-10RC, також оснащені 90-мм нарізною гарматою.
У Південноафриканській Республіці (ПАР) в кінці 70-х рр. минулого століття була прийнята на озброєння колісна бойова машина Ratel 90 з колісною формулою 6×6 і 90-мм нарізною гарматою. Ці машини активно використовувалися в ході різних військових конфліктів, в яких брала участь південноафриканська армія. Зараз на озброєння цієї армії надходить бойова машина Rooikat (рись) з колісною формулою 8×8 і має в якості основної зброї 105-мм нарізну гармату.
У 1980-х рр. італійською армією були розроблені тактико-технічні вимоги для створення колісного винищувача танків Centauro (кентавр) з колісною формулою 8×8. Вимогами передбачалося, що машина повинна мати високу швидкість на дорогах для підвищення стратегічної рухомості військ, великий запас ходу, високу прохідність по пересіченій місцевості.

Виробництво першої партії Centauro для італійської армії почалося наприкінці 1990 р. і завершився у 1991 р. наприкінці 1992 р. вісім Centauro з 105-мм гарматами були поставлені в Сомалі.
На початку 2000-х рр. в Італії був розроблений доопрацьований варіант колісного винищувача танків Centauro, оснащений 120-мм гладкоствольної гарматою.
У США розробкою колісної броньованої бойової машини з 105-мм нарізною гарматою почали займатися на початку 2000-х рр. після того, як було прийнято рішення про оснащення легких бригад колісними бронетранспортерами «Страйкер» (Stryker). Артилерійська система була змонтована на шасі цього БТР, а машина отримала найменування мобільна артилерійська система М1128 MGS «Страйкер».
Якщо проаналізувати деталі історії створення всіх цих бойових машин, за винятком американської, поставки та географію їх використання, то стає очевидним, що головне їхнє призначення — використання у збройних конфліктах низької інтенсивності проти слабо збройного і погано організованого противника з максимальним використанням дорожньої мережі. Головним полем бою, де в основному використовувалися всі ці машини, стали африканські колонії. В обмеженій кількості колісні винищувачі танків, бойові розвідувальні машини і мобільні артилерійські системи, що потрапляють під надуману категорію «колісні танки», використовувались також в контингентах миротворчих сил у колишній Югославії, в ході миротворчих операцій в Іраку та Афганістані.

Прикладів масового бойового застосування таких машин невідомо, тому говорити про їх ефективність і виправданість існування не доводиться.
В ході військових конфліктів, в яких брали участь збройні сили ПАР з 80-х рр. використовувалися колісні бойові машини Ratel 90 і Panhard AML 90 для боротьби з ангольскими танками. При зустрічі цих машин з танками Т-34-85 вони спроможні були протистояти їм, за умови попадання в Т-34-85 з першого пострілу. Справа в тому, що для поразки чи виводу з ладу Ratel 90 або Panhard AML 90 екіпажу Т-34 досить було укласти осколково-фугасний снаряд в радіусі 5-10 м від цілі противника, тоді як екіпажам «колісних танків» треба було не просто потрапити точно в танк, а потрапити у вразливе місце, оскільки шансів на виробництво другого пострілу у екіпажів колісних машин вже не залишалося. При зустрічах «Рателей» і «Панаров» з танками Т-54/55 і Т-62 екіпажі колісних машин відкривали вогонь тільки з коротких дистанцій і тільки в кормову або, на крайній випадок, в бортову проекцію. Але частіше для боротьби з танками радянського виробництва командири використовували основні танки Olifant.
Французькі розвідувальні машини AMX10RC і Panhard ERC 90 F4 використовувалися французькими миротворчими контингентами в країнах Африки і на території колишньої Югославії. Там ці машини використовувалися здебільшого для патрулювання та на блок-постах.
Італійські колісні винищувачі танків Centauro пройшли перевірку в бойових умовах в ході миротворчої операції, що проводилася в Сомалі під егідою ООН. Наприкінці 1992 р. вісім італійських «колісних танків» були відправлені на Африканський континент у складі змішаної бронетанкової роти (крім «Кентаврів» у неї входило ще п’ять основних танків М60А1). У Сомалі проводилися типові противопартизанские операції, противник був слабо озброєний і погано навчений, тим не менш, дуже швидко з’ясувалося, що бронезахист «Кентаврів» слабка і явно недостатня, вона не «тримає» бронебійні кулі кулеметів ДШК, які партизани використовували досить широко. Про гранатах ручних протитанкових гранатометів типу РПГ-7, навіть незалежно від країни-виробника, говорити навіть не доводиться, для Centauro їх попадання було смертельно небезпечним.

В Іраку в 2006 р. при штурмі укріплених вогневих позицій в місті Насирии італійські сили використовували чотири колісних винищувача танків Centauro спільно з основним танком Leopard 2 PS0. При русі по вузьких міських вулицях «Кентаври» зіткнулися з труднощами в подоланні імпровізованих барикад і інших штучних перешкод. Після 6-годинної перестрілки італійська броньовані колона відступила.
Використання в ході противопартизанских воєн колісних бойових машин зумовило їх прив’язку до дорожньої мережі. Цим негайно скористалися партизани, що стали широко застосовувати мінування доріг.
Американське командування «захопився» колісними броньованими машинами в кінці 90-х рр. минулого століття після аналізу своїх дій миротворчих контингентів на території колишньої Югославії, при реалізації концепції створення мобільних сил на основі легких бригад. Останньою краплею, що схилила чашу терезів у бік прийняття рішення американським командуванням про необхідність колісних бойових машин, став знаменитий марш-кидок російських десантників на БТР-80 в Приштину в 1999 р. Стрімкість і зухвалість цього маневру глибоко шокували командування збройних сил США. Легкі бригади на основі колісного БТР Stryker були створені, але при цьому вони тільки доповнили наявні у збройних силах цієї країни бронетанкові і механізовані дивізії, але не замінили їх.

Всебічний аналіз ходу і результатів локальних війн за останні десятиліття показує, що основні танки не лише не втратили своєї ролі в сучасному бою, але і в найближчій перспективі не можуть бути замінені будь-якою іншою системою озброєння. Основні танки грали і продовжують грати головну і вирішальну роль при веденні бойових дій коаліційних військ НАТО в операціях на територіях країн Перської затоки і в Афганістані. Без участі танків не мають логічного продовження й успішного завершення самі результативні дії авіації, артилерії, ракетних військ і т. д. Тільки танки в тісній взаємодії з піхотою й іншими родами військ здатні забезпечити досягнення поставлених цілей і завершити остаточний розгром супротивника.
Дуже переконливо і красномовно незамінність основних танків на поле бою продемонстрував у своєму виступі на засіданні парламентського комітету з питань оборони командувач канадськими Сухопутними військами генерал-лейтенант Ендрю Леслі: «Основний танк виявився тим самим высокомобильным потужним засобом вогневої підтримки піхотних і механізованих підрозділів, а також груп спецназу, якого до того так не вистачало командирам підрозділів канадського військового контингенту в Афганістані. Тільки танки виявилися здатні з високою точністю руйнувати дували і укріплені точки противника, де ховалися бойовики. Наші танки довели, що володіють високою мобільністю, — підкреслив він, — і вони можуть легко долати ті перешкоди, на яких «встають» наші бронемашини LAV».
Воював в Афганістані інший канадський офіцер, майор Тревор Кадью, в канадському військовому журналі Canadian Army Journal зазначив «До того, як ми отримали танки «Леопард», навіть масований вогонь 25-мм гармат наших бойових машин LAV не міг пробити майже метрові кам’яно-глиняні дували, міцні, мов бетон, — писав в опублікованій статті. — Тому ми часто були змушені запитувати авіацію або ж ризикувати життями наших солдатів, посилаючи їх ближче до стіни, щоб пробити її за допомогою протитанкової зброї або ж підірвати міною або вибухівкою. Зате один лише 105-мм снаряд «Леопарда» С2 з відстані до 4000 метрів, тобто у два рази більше, ніж дальність ефективного вогню 25-мм гармати бронемашини LAV, — пробивав у такій «фортеці» дірку 5×5 метрів, не зачіпаючи в той же час сусідні будівлі або які розташовані поруч піхотинців».

Щоб остаточно переконатися у марності самої ідеї створення «колісного танка», найкраще порівняти характеристики основних показників бойових машин. І гусеничні і колісні бойові машини володіють як перевагами, так і недоліками. Переваги і недоліки колісного і гусеничного рушія відомі, однак або не завжди правильно оцінюються, або неправильно вибирається критерій оцінки. Найчастіше це робиться спеціально.
Дійсно колісна бронетехніка, маючи менші вагові характеристики, може розвивати максимальну швидкість по шосе 80-100 км/год (швидкість одиночної машини). І це головна перевага колісної бойової машини. Тим не менш, вдосконалення і розвиток гусеничного рушія основних танків, і застосування більш потужних силових установок дещо згладило цю різницю.
Максимальна швидкість сучасного основного танка сьогодні вже перевищила 70-кілометровий рубіж (швидкість одиночної машини).
У той же час тактична рухливість колісної бронетехніки поступається тактичної рухливості гусеничної, оскільки тут чинить серйозний вплив на стан місцевості. Так, наприклад, ймовірність збереження рухливості колісної бронетехніки на типовому театрі військових дій в кінці весни і на початку осені становить 23.. .47%, а в період весняної й осінньої бездоріжжя знижується в ряді випадків до рівня 5.. .11%. У той же час для гусеничної бронетехніки ймовірність збереження рухливості — не нижче 48%.

Це залежить від питомого тиску на грунт. Чим воно менше, тим вище можливість руху по м’яких грунтах, тобто безпосередньо залежить від площі опорної поверхні, яка в гусеничних машин у декілька разів більше, ніж у колісних.
При русі по недеформируемому (не змінює форму) основи поверхні ефективність колісного рушія з жорстким колесом дуже висока. Однак при переході від жорсткого колеса до автомобільної шини, і особливо від жорсткої бетонної дороги до грунту, ефективність колеса різко знижується. При русі по бетонній дорозі на деформацію, тобто зміна форми шини, витрачається вже до 5% потужності двигуна, а застосування шин низького тиску при русі по грунтах супроводжується втратами до 30% потужності.
Крім того, треба мати на увазі, що навіть при зниженому тиску повітря в шинах в контакті з грунтом перебуває не більше 16% окружності колеса. Таким чином, доступність місцевості для гусеничної машини набагато ширше, що забезпечує можливість її маневру на полі бою. У бойових умовах це важливо.
Оцінюючи ж оперативну рухливість необхідно розглядати швидкість руху колони. А вона залежить не тільки від того, який двигун встановлений на машинах, а від організації самого маршу, від підготовки механіків-водіїв, водіїв від умов, у яких здійснюється цей марш, і від ряду інших факторів.

При гарній видимості вдень на поліпшених ґрунтових дорогах швидкість колони може бути 30-40 км/год, а на дорогах з твердим покриттям 40-50 км/ч. При русі колони вночі обмежують швидкість до 20-25 км/год, а при русі в умовах світломаскування до 10 км/год, будь то змішані колони (найбільш поширений варіант), або в колонах тільки гусенична техніка, або тільки колісна. Швидкість колон завжди приблизно однакова.
Перевагою колісного рушія вважають його великий ресурс. Технічно забезпечується пробіг колісної бронемашини до капітального ремонту 75 – 100 тис. км і більше, однак це за умови їх експлуатації по дорогах. Інша картина при русі по бездоріжжю. Тут гарантійний термін служби шини різко падає, причому рух на зниженому тиску (тобто саме те, що потрібно для бездоріжжя) допускається тільки в межах 5-15% від загального пробігу і на зниженій швидкості. Ресурс гусеничних бойових машин, обмежений ресурс ходової частини і підвищеної завантаженістю трансмісії (пробіг машини до капітального ремонту — на рівні 12…16 тис. км, до списання — 40…45 тис. км при гранично досяжному ресурсі гусениць… 10 тис. км).
Одним з переваг колісного рушія є запас ходу по паливу (від 600 до 1000км) в порівнянні з гусеничним рушієм у якого запас ходу знаходиться в межах від 550 до 700 км. В процесі робіт по створенню перспективних і модернізації існуючих силових установок гусеничних машин, розробники двигунів постійно приділяють велику увагу питанню подальшого зниження витрати палива, наприклад мінімальний питома витрата палива (г/л. с. ч) знижений двигуна для танка з 177 167 відповідно-46-6 та В-92С2.
Рішенням проблеми підвищення мобільності та економії ресурсу гусеничної бронетехніки, у тому числі танків, є активне використання автомобільного (трейлери), залізничного і авіатранспорту. Відомий досвід збройних сил Індії, коли танкові підрозділи перекидалися по шосейним дорогам на швидкісних трейлерах в район проведення навчань на відстань більше сотні кілометрів і назад протягом доби. Таких прикладів можна багато навести і з життя військ Російської армії перекидання основних танків.

Часто обговорювана проблема пошкодження гусеничної бронетехніки асфальтового дорожнього покриття успішно вирішена установкою на гусеничні стрічки знімних асфальтоходных черевиків. А якщо асфальтове покриття виконано за всіма нормативами, то траки танків йому не страшні і проблема стає більше надуманою. Навпаки, розбите асфальтове дорожнє покриття (найбільш поширене в Росії) різко знижує ресурс гумових покришок коліс і швидкість руху як окремих колісних машин, так і колон.
Конструктивно колісні бойові машини можуть бути і часто розробляються на основі вузлів і агрегатів комерційних автомобілів, що дозволяє використовувати кадри, ремонтну базу і запаси запасних частин, підготовлені в мирний час за рахунок комерційних підприємств. Однак реалізація сучасних спеціальних вимог до колісної техніки, так чи інакше, зажадає створення спеціалізованого виробництва.
Певні переваги колісних бойових машин перед гусеничними машинами зводяться на немає головними недоліками це, насамперед неможливістю досягти необхідного рівня броньовий захисту перебуваючи в межах маси від 16 до 30 т. Спроба збільшити бронювання призводить до збільшення маси, зниження прохідності на місцевості і збільшення ймовірності виходу з ладу елементів підвіски. Колісний рушій не забезпечує необхідну бойову живучість у зв’язку з вразливістю пневматичних шин від пошкоджень при русі в гірничо-лісистій місцевості. І якщо при мінних підриви іноді є переваги колісного рушія перед гусеничним (деякі багатоосний машини здатні продовжити рух при відриві 1 -2 коліс), то і при вогневому впливі противника явна перевага у гусеничного рушія.
При розміщенні на колісної техніки важкого озброєння неминуче збільшуються габарити і профіль, що робить машину більш помітним на полі бою і впливає на бойову живучість не найкращим чином. Гусеничний рушій надає розробникам більшу свободу і зручності в розміщенні комплексів озброєння. При великих габаритах і меншою несучої здатності у колісної техніки, менша стійкість при стрільбі з гармат великого калібру, стрільба ж на борт взагалі може призвести до її перекидання, що змушує конструкторів встановлювати на машини аутригери. А це знову підвищення маси машини або необхідність відмови від інших важливих систем.

В ув’язненні ще один приклад. Про роль, місце і значущості основних танків у сучасному бою можна судити за їх кількісним складом, не мінливого тривалий час в арміях практично всіх країн світу: США — 7700 од., Німеччина — 3200 од., Італія — 1300 од., Туреччина -4200 од., Франція — 1200 од., Польща -1700 од. і т. д.
У такій країні, як Німеччина, яка після СРСР і Росії найбагатший досвід створення і бойового використання бронетанкового озброєння і техніки, в концепції перспективного розвитку цієї самої техніки така одиниця, як «колісний танк» або його подібність навіть не рассматиривается.
Таким чином, сьогодні значних технічних переваг колісних бойових машин з артилерійськими системами озброєнь порівняно з основними танками, використовують гусеничний рушій, просто не існує.
Установка досить потужного озброєння при низькому рівні бронювання не дозволяють використовувати колісні бронемашини як машини переднього краю, так як вони не зможуть вести бій на коротких дистанціях, тим самим не виконають головну задачу, розв’язувану основним танком в бою — забезпечення безперешкодного просування піхоти вперед. Таким чином, при формуванні типоряду бойових і забезпечують машин сухопутних військ необхідно спиратися на пошук оптимальних технічних рішень і правильне співвідношення між гусеничними та колісними машинами.

Легкі колісні бойові машини, цілком можуть діяти як в локальних конфліктах низької інтенсивності, в миротворчих і контртерористичних операціях, так і в серйозних або широкомасштабних військових конфліктах. Але при цьому вони повинні бути одним із сегментів добре продуманої системи бронетанкового озброєння і техніки, ні в якому разі, не підміняти основні танки, а лише доповнювати їх. Функція основних танків залишається колишньою. Вони повинні вирішувати завдання створення в інтересах піхоти мобільного вогневої мощі на полі бою, забезпечуючи при цьому надійну захист екіпажу.

І поки зберігається потреба у створенні вогневої мощі в критичний момент, долаючи будь-який опір противника, зберігається потреба у важких гусеничних бойових машинах, якими є основні танки. При цьому успіх бою буде визначатися грамотністю дій командира, злагодженістю, обученностью і чіткістю взаємодії особового складу.
В даний час кілька країн вивчають можливість заміни традиційних сталевих гусениць гумовими гусеничними стрічками. Однією з компаній, що активно працює в цій області, є Soucy Group, яка вперше стала обладнати військові машини гумовими гусеницями близько 25 років тому, почавши з платформ BAE Systems Hägglunds Bv206 і BvS10. Це співпраця з Hägglunds з тих пір розширилося, захопивши в свою орбіту більш важкі гусеничні платформи масою близько 30 тонн, включаючи бронемашину CV90, для якої компанія Soucy розробила гумові гусениці, що сподобалися, норвезької та голландської арміям.
Слоан, в даний час займається розвитком бізнесу компанії Soucy Defense, зазначив, що переваги гумових гусениць полягають в економії палива на третину, зниження шуму на 13,5 децибела і вібрації на 70% менше і «значне зниження вартості життєвого циклу.

«Вона абсолютно не потребує обслуговування, і тут вартість за весь термін служби є серйозним аргументом, вам нічого не треба робити з цієї гумової гусеницею після того, як вона була одягнута. Провідне колесо, направляюче колесо, опорні катки… всі вони живуть приблизно стільки ж часу, що і гусениця, — пояснив він. – Вам необхідно замінити відразу всю гусінь після пробігу 5000-8000 км, тоді як на сталевих гусеницях ви проїжджаєте порядку 2000-3000 км і за цей час ви змінюєте гумові накладки близько шести разів, а це 18 годин роботи».
Гусениці Soucy також були встановлені на бронетранспортери M113 кількох армій, а також сімейство БМП Bronco від ST Kinetics. На минулому восени минулого року виставці DSEI в Лондоні глава маркетингової служби компанії ST Kinetics Вінстон сказав, що з цими гусеницями нова машина Bronco 3 може «подолати переважну частину рельєфу, що зустрічається на Землі».

Гумові гусениці Soucy можуть витримати вибух відповідно до STANAG 4569 Рівень 3. Вибух четвертого рівня, а це 10 кг тротилу, може зруйнувати її. «При Рівні 4 STANAG 4 у вас не залишиться жодної підвіски, тобто, так чи інакше, необхідна евакуація машини, — сказав Слоан. – Протипіхотна міна Рівня 1 STANAG розірве сталеву гусеницю, але при вибуху Рівня 3 гумова гусениця поглине вибухову хвилю, що вона не пройде через всю машину, тобто тут ми бачимо ще один елемент безпеки».