Так, історія не знає умовного способу. Але не я перший почав, просто серед свідків ‘святого ленд-лізу’ популярна думка, що при його відсутності війна б тривала б на півроку довше, а Радянський Союз втратив би на мільйон більше, не 26 мільйонів, а 27.
Хоча безпосередні втрати СРСР, під час Великої Вітчизняної війни, становили трохи більше 18 мільйонів. Ну і близько дев’яти мільйонів померло з природних причин. На жаль, люди вмирають від старості, хвороб, нещасних випадків.
Але повернемося до ленд-лізу. Який склав від 4 до 7 відсотків від виробництва СРСР в роки війни. Ну, або четверту частину від загального обсягу поставок в СРСР у ті ж роки. І при цьому опоненти виходять з тези, що якщо не буде ленд-лізу, то відповідно СРСР не отримає і це озброєння. І в цій тезі вони абсолютно не праві. Торгівлю ні хто не відміняв. І навіть не отримуючи від США товари по ленд-лізу СРСР купував би ці танки, літаки, автомобілі. Віддаючи дещо більше лісу, нафти, руди, золота, хутра, коштовностей і предметів культури. При цьому Радянський Союз, як покупець міг вже купувати, не те що дають у тимчасове використання, а те, що дійсно потрібно. Саме ті зразки озброєння та іншої техніки, які або не поставлялися, або поставлялися з великим ‘скрипом’. Так що Так, відсутність ленд-лізу викликало би більше напруга економіки Радянського Союзу. Але ось думка, що це подовжило б війну з Німеччиною і викликало б більшу кількість втрат з нашого боку, в корені не вірна.
Але повернемося до ленд-лізу. Який склав від 4 до 7 відсотків від виробництва СРСР в роки війни. Ну, або четверту частину від загального обсягу поставок в СРСР у ті ж роки. І при цьому опоненти виходять з тези, що якщо не буде ленд-лізу, то відповідно СРСР не отримає і це озброєння. І в цій тезі вони абсолютно не праві. Торгівлю ні хто не відміняв. І навіть не отримуючи від США товари по ленд-лізу СРСР купував би ці танки, літаки, автомобілі. Віддаючи дещо більше лісу, нафти, руди, золота, хутра, коштовностей і предметів культури. При цьому Радянський Союз, як покупець міг вже купувати, не те що дають у тимчасове використання, а те, що дійсно потрібно. Саме ті зразки озброєння та іншої техніки, які або не поставлялися, або поставлялися з великим ‘скрипом’. Так що Так, відсутність ленд-лізу викликало би більше напруга економіки Радянського Союзу. Але ось думка, що це подовжило б війну з Німеччиною і викликало б більшу кількість втрат з нашого боку, в корені не вірна.
Та й трофеї б наші використовували б набагато повніше. Наприклад, на момент закінчення Сталінградської битви, нашими трофеями стало більше 200000 автомобілів. З числа, яких, на фронті, експлуатувалося 56000. Загальна кількість автомобілів поставлених, на той момент в СРСР по ленд-лізу 50000. Або, наприклад, на момент, коли, нарешті, те, в 1944 році, були поставлені, замовлені на пару років раніше, менше 2000 паровозів, радянські війська захопили понад 4000 паровозів іноземних марок, і проблема з транспортними перевезеннями як то вже вирішилася сама собою. Так що більш масове використання трофеїв, в СРСР, було б цілком можливо. Причому, як в народному господарстві, так і для озброєння протиборчих Японії військ. Ленд-ліз ж дозволив відмовитися від масового використання трофеїв.
А ось Другу Світову Війну, відсутність ленд-лізу для СРСР, пролило б. І тут питання стосується всіх тих домовленостей, на які пішов Радянський Союз пов’язаний ленд-аналізом. Адже якби не ленд-ліз, то не було б і Тегерана, і Ялти. І СРСР і англо-сакська коаліція вели самостійні війни. Не будучи пов’язаними, якимись політичними домовленостями. І це розв’язувало руки СРСР в тих же Греції, Югославії, Фінляндії, Норвегії, Данії, Італії та Австрії. Так і Кореї до речі теж. При цьому не було домовленості про розділі Німеччини. І для наших танків була б відкрита дорога до Франції. І всі ці країни подібно Туві могли бути включеними до складу СРСР, а на їх території пройшла мобілізація в РСЧА. До речі це стосувалося б і Монголії, так і інших країн Східної Європи. Будучи вільним від обіцянок, щодо повоєнного устрою світу СРСР міг вирішувати долю всіх цих територій на свій розсуд.
А такі домовленості були. Наприклад, була домовленість про розпуск Комінтерну. Домовлялися і про те, що СРСР отримавши під свій контроль ряд країн Східної Європи, не виробляє у них експорт соціалізму. І ці країни залишаються капіталістичними. Однак розпочавши ‘холодну війну”, країни англо-сакські коаліції порушили ці домовленості. І єдиними країнами, на які ця домовленість виявилася, поширена, залишилися Австрія і Фінляндія. Нейтральні та капіталістичні. А адже саме такий, повинна була бути вся Європа, за домовленостями пов’язаного ленд-аналізом, з англо-сакські коаліцією, СРСР. Ще була домовленість і про розділах Австрії, Німеччини та Японії.
І тут спливає питання з Японією. Саме відмова розділі якої, з боку США, і призначив всі післявоєнні ексцеси. Змусили уряд СРСР відмовитися від домовленостей, з англо-сакські коаліцією. І замість слухняного, але нейтрального і капіталістичного ‘пояси безпеки” для СРСР, провести експорт соціалізму в ці країни. Не ризикнувши при цьому приєднувати ці країни до СРСР.
І тут питання з Японією дуже цікавий. Згідно договорів, пов’язаний ленд-аналізом, СРСР почав у визначений термін, війну проти Японії. Розірвавши з нею договір про не напад. Який повинен був діяти ще протягом року. І є інформація, що в Японії були пропозиції, з допомогою низки територіальних поступок СРСР, забезпечити продовження цього договору. При цьому самі американці розраховували на те, що війна з Японією тривати як мінімум до 1947 року і призведе до втрати ще одного мільйона американських солдатів. І тільки виконання своїх СРСР домовленостей, перед анго-саксами, поставило крапку у Другій Світовій, у вересні 1945 року. А не в 1947-му, а то і 1948-му році.
І у випадку, якщо б СРСР не був би пов’язаний ленд-аналізом, і пов’язаними з ними домовленостями, політика СРСР на Далекому Сході могла бути більш гнучкою. І поглинувши ‘Східну Європу’, включаючи і її промисловість, СРСР міг ‘переварити’ цей трофей. Не забуваємо, що до 1947 році СРСР відновив свій довоєнний промисловий рівень. І відмовився від карткової системи. До речі в капіталістичній Європі від карткової системи відмовилися вже після смерті Сталіна.
Але повернемося до Японії, і до тривала, Другій Світовій Війні. Не знаю, хто як, а мені війна СРСР з Японією у 1945 році здавалося зайвим. Якщо не вважати домовленості, про вступ у війну СРСР, передумов для неї особливих не було. Але як говоритися обіцяти, не значить одружитися. І не пов’язаний не потрібними домовленостями, з-за ленд-ліза, СРСР міг цілком цілеспрямовано проводити ту ж політику, що проводили англо-сакси у 1942-1944 роках, з Другим фронтом. Змусивши їх одних вести війну проти Японії. При цьому відновлюючи і розвиваючи свою економіку, інтегруючи в неї знову придбані території. Потихеньку торгуючи захопленими трофеями з Японією. Поставляючи в неї не тільки танки, літаки, але і так необхідну в той момент Японії нафту. Припинивши цю торгівлю, десь за півроку до вступу у війну. І замінити солдатів на Сході Країни, на солдатів з цих країн. При цьому, використовуючи захоплені трофеї, більш якісно підготуватися до війни на цьому ТВД.
Англо-сакси, дуже нервово ставилися до можливого посилення нашого ВМФ. Тому то вони і змусили СРСР, укласти з ними домовленість про розподіл трофейного флоту. За яким СРСР змушений був затопити трофейний лінкор, два трофейних авіаносця, кілька сотень трофейних підводних човнів. Не маючи ці домовленості СРСР міг, до 1947 року, ввести ці кораблі в дію і посилити свій Тихоокеанський флот. Та й взагалі флот в 1947 році, це був не флот 1945 року. А так він був би ще й посилено. І вступити в справу, коли питання з закінченням другої світової війни був би вже вирішене. І пов’язані з Другою Світовою Війною коаліція англо-саксів нічого не могла протиставити.
Ми відмінно знаємо, по реальній історії, що СРСР міг розгромити японську сухопутну армію за місяць. Зміг би він це зробити і в умовах, коли Японія і її союзники в Маньчжоу-Го і колабораціоністом Китаї, були б ще більше ослаблені. До речі останніх СРСР міг би і визнати і вирішувати питання, з Китаю, з ними. У тому числі надавши підтримку і після війни. Давши їм ‘пободаться’ з ‘чайканшистами’. А от на відміну від російських колабораціоністів, у яких було всього 1,5 дивізій, колабораціоністи в Китаї мали армію чисельністю понад мільйона багнетів. Але бог з ними, повернемося до Японії, Кореї, Маньчжоу-Го і Внутрішньої Монголії. А ось, будучи пов’язаним тільки торговими домовленостями, та й то, не з урядами США і Великобританії, а з приватними особами СРСР цілком міг повністю зайняти території останніх трьох. Без віддачі їх частини Китаю, частини під окупацію США. З подальшим включенням до складу СРСР. І міг взяти участь у розділі Японії. Зайнявши північну частину країни, мало не до Токіо включно.
Мої опоненти можуть згадати про ядерне бомбардування Японії в серпні 1945 року. Адже, за їх уявленням саме вона змусила Японію капітулювати. Хоча по суті японці не звернули на ці руйнування великої уваги. Це були 39-й і 40-й великі міста Японії, з 48 японських великих міст, які були до того моменту стерті з лиця землі. Та й в тому ж Токіо число жертв бомбардування перевищувало число жертв в Хіросімі і Нагасаке. Навіть з додаванням жертв з таборів військовополонених. Де містилися американські військовополонені. Так що навіть застосування ядерних бомб не могло зломити рішучість Японії битися. А ось розгром за пару тижнів її армії, в реальній історії, зламало.
Звичайно, представлений варіант це найбільш оптимістичний прогноз, з реалізуються. У тому випадку, якщо б СРСР не був пов’язаний домовленостями, які виникли через отримання Радянським Союзом ленд-лізу. І на які він змушений був піти, прийнявши союзні зобов’язання щодо англо-саксів. Будучи вимушеним, при цьому, згорнути свою допомогу комуністам в Греції, Франції, Італії. Загалом СРСР виконав всі взяті на себе зобов’язання. На відміну від англо-саксів, які взяті на себе зобов’язання, в 1942 році, відкрити другий фронт, виконали тільки в 1944. А взагалі від них відмовилися в вересні 1945 року.
