А мене задовбали патологічні дорожні жруны.

Нещодавно мені випала довга дорога — 15 годин (в кращому випадку, якщо «топити» 90-100 кілометрів на годину без зупинок) в мікроавтобусі. Пасажирів — людина, напевно, 10-15. Перед виїздом додому нас добре погодували. Але, мабуть, яєчні з гречаної каші і салатика, які подавали в готелі перед від’їздом, виявилося мало, раз мої попутники почали жерти й пити, ще навіть не виїхавши з міста. Потім в хід пішли горішки, печиво, шоколадки і чіпси, куплені на першій же заправці. Логічно, що все це викликало жорсткий сушняк, і через годинку пасажирам знадобилися літри води.

Ближче до вечора все з’їдене і випите, як не дивно, у всіх по черзі початок проситися назовні. Знову вимушені зупинки. В результаті, замість намічених двох годин ночі, я добрався до будинку тільки в п’ять ранку, а до восьми на роботу.

Загалом, або припиніть жерти, або вчіться терпіти в дорозі.