У нас в місті дві вулиці з однаковою назвою. Не знаю, чий це промах. Вулиці знаходяться в різних районах, тому доводиться вказувати назву району, якщо хочеш, щоб потрапили за адресою. Для мене це чи не життєва необхідність, а от багато хто вважає вказівку району зайвою інформацією.
У будь-яких документах для точності я намагаюся вмістити ще й назва району у сходинку, куди та адресу входить з працею.
— Навіщо ви так багато написали в рядку «Адреса»?
— Ви знаєте, у нас в місті дві вулиці з однаковою назвою…
— Мене це не хвилює. Переписуйте.
Це ще півбіди. Друга половина проблеми в тому, що обидві вулиці називаються «Крайня». Навіть звичайний виклик таксі може порядком подзадолбать:
— Можна мені машину на вулицю Крайню?
— Можна. Скажіть назву вулиці.
— Крайня.
— Це зрозуміло, що не центральна. Як називається ваша вулиця?
— Вона так і називається — Крайня.
— Треба було так відразу і говорити! Що ви мені мізки пудрите? Все, машина виїжджає.
Зрозуміло, що в половині випадків таксі до мене не приїжджає, оскільки до іншого будинку з тією ж адресою їхати ближче.
Добре хоч з листами пощастило — різні поштові індекси. Хоча трапляються непробивні листоноші, які впевнені, що всі карти я малювала мало не вручну тільки для того, щоб їх заплутати. Один раз мені в поштову скриньку чотири рази кидали одне і те ж лист, який я на наступний день відносила на пошту.
Чашу мого терпіння переповнила вчорашній випадок, коли установники пластикових вікон биту годину мені доводили, що вони просто зобов’язані встановити у мене в квартирі замовлене вікно, незважаючи на те, що ставити його в принципі нікуди. Поїхали тільки після того, як я показала їм на карті обидві вулиці і запропонувала на свій страх і ризик (а раптом це нещасне вікно я і правда замовляла?) встановити його в коморі.
