Я струнка дівчина. В міру приваблива і незаміжня. І… я люблю чоловіків у тілі. Ні, не товстунів з подвійним підборіддям, а саме чоловіків міцної статури. Ну, не можу я уявити себе поруч з отаким «натхненним струнким поетом» — не можу, і все тут.

Нещодавно за мною доглядав молодий чоловік худорлявої статури. Дуже наполегливо — і я вирішила: «А чому б і ні? Все-таки в людині не комплекція головне». Боже, як же я помилялася…

Худосочное диво виявилося мало того що неврастеніком, схильним до депресії, так ще і ніяк не могло зрозуміти, чому йому відмовили, навіть після того, як зізналися йому, що він для об’єкта жадання занадто маленький. Адже він і в кафе, і в кіно, і взагалі весь такий чудовий — чому вона не поспішає бігти до мене зі всіх ніг і нянькаться зі мною, я ж такі восемнадцатиярусные SMS їй строчу кожні півгодини?! Ну, я навіть і не знаю, що на це відповісти… Запропонувати сходити в спортзал і всерйоз зайнятися протеїнової дієти? Знайти хобі? Виробити характер і взяти за звичку колись улюблене в інтернеті вислів: «Хто не прав? Піду поїм»?

Співай, мій маленький (вже вибач) істеричний один. Не плач: соковитий біфштекс і лазанья плюс спортзал зроблять з тебе людину і, бути може, навчать не влаштовувати дівчатам істерик із звинуваченнями у всіх смертних гріхах, коли тебе, загалом-то, не хотіли образити. Я розумію, чому ти так і не знайшов собі дівчину. Тому що кожну з них ти задовбав!