Історія про самостійну заправку картриджа для лазерного принтера (з початку 2000-х)
Загалом, справа виглядала так. Невеликий провінційний місто, пара контор, які обслуговують усю оргтехніку, якусь кількість різнокаліберних фірмочок, які активно використовують цю саму оргтехніку і ця сама оргтехніка в особі всіляких принтерів і копірів, іноді вимагає заправки.
Трапляється раптом в одній з фірмочок невелика кадрова перестановка — змінили тлумачного холодцю-эникея на дядечку років п’ятдесяти, жахливо заслуженого і з дипломом з програмування 196Х року. Інфаркт при вигляді миші,культурний шок при вигляді клавіатури а ставлення до копіювально-друкуючої техніки взагалі за межею добра і зла… Але, дещо як, з перебоями, дядечку основні завдання освоїв, і бізнес-процеси увійшли в своє звичайне русло.
І ось, одного лазерного принтера приходить час заправлятися. Для не надто сведующих зазначу, що “заправляти” можна двома шляхами — або купити потрібний порошок, і акуратно зробити все самостійно, або зателефонувати по телефону, після чого приїжджають компетентні у цих справах люди і роблять все швидко і як треба.
Але наш дядечко вирішує — навіщо платити якимось фірмачам, якщо ми й самі з вусами. закуповує порошок, скидає піджак, стелить на столі газетку, розбирає картридж, випередила всіх і вся навколо себе, з горем навпіл збирає картридж назад, потім починає наводити порядок. Змітає все, що можна змести в одну купку на газетку, МОКРОЮ ганчіркою намагається щось відмити… загалом, все через жопу і дещо як. Сам як негр, кабінет як антрацитовий печера і тут кульмінація: весь порошок, який йому вдалося зібрати на газетку цей геній, не придумавши нічого кращого, висипає в громадському сортирі в УНІТАЗ. *до відома — порошок не тоне. і не мокне. в принципі.
Здавалося, все позаду. Порядок і спокій відновлений (у тому мірою, якою це було можливо). До тих пір, поки одна зі співробітниць, поважна дама бальзаківського віку і габаритами “мрія поета” не вирішує сходити в туалет. Входить, зачиняє, робить свої справи, і ЗМИВАЄ. Крик, двері під потужним ударом злітає з петель, тітонька (вже чорно-біла тітонька) з дещо як натягнутими портками вилітає з туалету практично паралельно землі, а в туалеті повільно осідає чорна хмара…
Через два дні дядечку звільнили…
