діти

Я — ідеальний, зразково-показовий дитина. Мене, як і багатьох інших, виховали під гаслом: «Я живу тільки заради тебе, а ти в подяку повинна жити так, як я вважаю за потрібне».Я повинна вчитися тільки на «відмінно» з усіх предметів незалежно від того, наскільки вони мені потрібні.

Ми з чоловіком одружені два роки. Живемо не дуже багато і, ясна річ, прагнемо до кращого життя. Шукаємо шляхи для розвитку свого бізнесу, щоб через десять років не залежати від зарплати.

Настали теплі дні, у вихідні ми почали вибиратися з родиною на дачу, і сусіди одразу ж почали підозрювати, що ми різними способами наражаємо на небезпеку життя і здоровя дитини...

Шановні батьки! Ви задовбали мене, вчительку ваших дітей. Так-так, навчальний рік тільки розпочався, але за літо ви явно не порозумнішали і продовжуєте приводити на мої заняття хворих дітей, хоча в нашому центрі допобразования передбачена компенсація пропущених по хворобі занять, так що ви не втратите ні копійки.Що ж вами рухає, коли ви приводите до мене температурних, сопливих, що дивляться в порожнечу малюків і просите не запитувати їх, тому що у них сильно болить горло? Боязнь втратити гроші? Зясували, що вже немає.

До нервового тику задовбали люди з виборчим слухом. Вони не пропустять жодної плітки або інформації про розпродаж, але слова «ні» вони в упор не чують.

Мені все одно, хто як дітей виховує. У всіх свої ідеали. Але з якогось паралельного світу зявилися ті бабульки, для яких жранина — це самоціль?Їхала у трамваї і всю дорогу (близько півгодини) слухала, як кондуктор по телефону дочку свою допитує: «А Павлик поїв? А що поїв? А супчик? А макарони? А сирок?» За ці півгодини я прокляла все на світі і навіщо-то дізналася, ніж набитий холодильник і напханий дитина.Та ж фігня з моєю свекрухою.