Історії

Мене задовбали волонтери, ті, які агітують людей здавати донорську кров. Мене задовбали їх безпардонність і безцеремонність, з якою вони вторгаються в моє особисте простір, і завидну постійність, з яким вони расковыривают мою рану.

Запис у книзі скарг і пропозицій салону мобільного звязку, 2004 рік:На моє запитання про можливість завантаження в мій стільниковий телефон мелоЕкшн молодий чоловік, представившись представником ***, сказав, що я, то є мій телефон, не підтримує цю функцію.

Сьогодні пройшлися по ринках і магазинах з друзями. Двом хлопцям потрібні були білі, але не лляні штани на виступ. Зрозуміло, що запит рідкісний і дивний у таку холодину, але все одно реакція продавців радувала.— Є білі джинси на хлопців?— Білі?— Так, білі.— Нема, треба було влітку купувати.— Білі джинси є?— Білі...

Щось дичайше бісять люди, які з гордістю заявляють що-небудь типу «у мене телевізора вже пять років немає», «тб отупляє, мені компа досить», «в телевізорі тільки бруд, покидьки і пропаганда з рекламою» і так далі.

Колись давно тут була задолбашка хлопця, який не хотів дітей аж до вазектомії, тому що наші умови життя і поведінку людей зовсім не розташовують до виховання потомства.

Читав історію «Смартфон не тільки для понтів» і плакав. «Я тільки що витягнув президента РФ з палаючого Кремля, роблю йому штучне дихання і непрямий масаж серця, відбиваючи ногами сиплються з неба ядерні боєголовки...

Працюю у фірмі, що надає телекомунікаційні послуги населенню. Все відмінно, клієнти в основному — народ адекватний. Але ось як перше число — так хоч звільняйся!Приходить час щомісячних платежів.

Історія, думаю, не буде відрізнятися оригінальністю, але, пардон, накипіло. Останнім часом на моїй роботі можна виділити кілька сильно задолбавших категорій і просто людей.

Я студентка філологічного факультету педагогічного університету. І мене задовбали примусовість усіх розважально-розважальних заходів, що проводяться моїм універом!

Працюю дизайнером. У кожної другої фірми щодня відбувається ребрендинг. Виглядає це так:— А ви можете цей логотипчик трішки довше розтягнути, ну, разика в два! — каже секретарка, замовляючи в друкарні візитки і одним махом змінюючи весь фірмовий стиль компанії «Інтел».

У вас вистачило грошей на авто і бензин, але не вистачило на гараж? Звертаюся до вас в надії донести просту думку: якщо у вас проблеми і на що не вистачило грошей, то це не привід привласнювати власність інших людей.

Я — людина не без недоліків. Наприклад, погано розбираюся в кінематографі. Дуже багато фільмів, які «відомі всім», я не дивилася. Тому нерідко у мене зі знайомими трапляються діалоги:— Ну, як у фільмі «*****»!— Ой, а я не дивилася...— Що ти! Подивися обовязково, приголомшливе кіно!— Добре, подивлюся.— Я тобі навіть заздрю, ти відчуєш ці відчуття вперше!Так буває з усіма, крім однієї людини.— Ну, як у фільмі «*****»!— Ой, а я не дивилася...— Так? Ну звичайно, ти ж зневажаєш радянську (голлівудську, інтелектуальну) культуру! Ти ж у нас найрозумніша! А даремно ти так робиш, дарма! Ось у наш час...

— Скажіть, а у вас є у продажу телефони?— Є.— А де?— На вітрині.— Не бачу.— Ось перед вами.— Так це не телефони! Це фуфел. [CATS]Історії///мобільний звязок[/CATS] [CATS]Історії///покупці[/CATS]

Фільмів, де зображені казкові літаючі чудовиська з перетинчастими крилами, трохи більше, ніж до фіга. Якість промальовування і відпрацювання рухів цифрових героїв вражають уяву і змушують в благоговінні схилити голову перед торжеством прогресу.Ну так чому, чому при зображенні польоту глядачі настільки часто лицезреют плавні рухи крил чудовиськ вгору і вниз? Економією це не пояснити, складністю в передачі руху сучасними-то програмами — тим більше.

— Дівчина, я тут з ранку вставляв, все нормально було, а тепер у мене не встає! Що мені робити?!Здогадалися, що мав на увазі чоловік? Неправильно. Виявляється, він зранку поставив в телефон сім-карту, а тепер не може.— Дівчина, що з моїм пуком? Мені треба пук, а пук не виходить!Чоловік заблокував PIN-код і тепер намагається ввести PUK-код («пак»), але безуспішно.— Ми на телефон клали-клали, а тепер і не лягає і телефон не працює.

Тут неодноразово писали жінки (та й чоловіки теж) про своє ставлення до декоративної косметики і її необхідності/непотрібності в повсякденному житті. Вставлю і я свої пять копійок.

День видався в нашому невеликому книжковому завантажений. Швидко бігаю туди-сюди — і тут відловлює мене бабуся.— А у вас є листівки з марками?— Ні, нема, — ввічливо відповідаю я.

Торговий центр. Посередині стоїть велика ялинка, прикрашена до Нового року. Скрізь оголошені передноворічні знижки і розпродажі, зі стелі спускаються гірлянди, зі стін привітно дивляться зображення Санта-Клауса, безуспішно намагається маскуватися під вітчизняного Діда Мороза.

Я вам розповім, чого надивився при купівлі нового автомобіля в сімю дівчини, за якою доглядаю. Бюджет з урахуванням кредиту був непоганий — на трирічну красуню «Мазду 6» навіть вистачало, але сімя дівчини під впливом піару хотіла чарівне для кожного росіянина словосполучення — Нову Іномарку.Отже, автосалон французької фірми, у якої 200 років бренду.

Я вчитель початкових класів. Возити дітей на екскурсії в межах міста і в театри — справа корисна, однак досить скрутне. Сім років тому, до мого відходу в декрет, це робилося так: замовляли автобус і їхали.