Не так давно ми з вами згадували, яким саморобною зброєю грали радянські діти,
а сьогодні я хочу нагадати вам, як одягалися діти перебудови.
На жаль, в 90ті роки говорити про грандіозний вибір на ринках країни не доводилося,
всі більш-менш цінні речі в Радянському Союзі, як ви пам’ятаєте, діставалися з-під поли.
Давайте згадаємо, як це було.
Пропоную почати з того, що ми ще трохи пам’ятаємо, хоча минуло трохи більше 30 років.
Дитячий садок.
Звичайно, одяг для сучасних дітей 3-6 років особливо нічим не відрізняється від нашої.
Але все ж окремі її деталі дуже хочеться згадати.
Приміром, це:
Чешки!
Для мене це слово трохи більше, ніж просто слово… Це звучання з дитинства – ч-е-ш-к-в. Не знаходите? 🙂
І чому їх так назвали?… Жоден концерт не обходився без чорних шортиків поверх білих колготок,
натягнутих до грудей, кипельной сорочці з рюшечками і … чорних чешок. У дівчаток – ті ж колготки,
білі платтячка і чешки. Тільки білі. До сих пір пам’ятаю цей шаркающий звук чешок по паркету дитсадівського залу.
А влітку з ніг не злазили ось такі сандальки:
Для вулиці – одні, для групи – інші.
У скільки років ви навчилися самостійно застібати пряжечку на ремінці? 🙂
А ось так виглядала наша зимова форма одягу:
У кого-то була ось така шубка:
Чи пальтечко:
Для весни – гумові чоботи:
Але окремо хочеться поговорити про шапках.
Іноді перебираю свої дитячі чорно-білі фотографії, серед них є дитсадкові.
Дивлюся на групку діточок на засніженій майданчику – стоять однакові як пінгвіни.
В чорних шубках і ось таких шапках
Хлопчикам на фасад цієї шапки іноді міцніли серпасто-молоткастые зірочки 🙂
А дівчаткам – бабусині брошки.
Але найогидніше – під цю і так теплу шапку батьки одягали ще й таку:
“Шапочка ковзаняра”. Вона постійно сповзала на лоб, абсолютно перекриваючи весь огляд.
Я пам’ятаю, як кожні 5 хвилин підбігав до виховательки і просив поправити її 🙂
Школа.
Вже в школі у мене з’явилася більш крута шапочка-“півник”:
Хто що пам’ятає, про появу “крутих” фірмових марок в СРСР? Я пам’ятаю,
як мій старший брат купував білі футболки і через трафарет малював назви всіляких фірм.
Потім цей продукт продавав, поки не “замели” 🙂
А ось типова картина :
А ось так ми виглядали в 3-4м класі:
Я теж робив такий планер в авіамодельному гуртку, в Будинку піонерів.
Наступним за програмою повинен був йти фанерний ПО-2, але я перестав ходити – не сподобалося.
А приблизно так в кінці 80х виглядали хлопці постарше:
Я пам’ятаю це з фотографій старшої сестри – майже всі її однокласники були такими волохатими,
з закосом на популярних західних музикантів того часу.
Дівчата:
Але ми були занадто малі, щоб батьки дозволили нам щось подібне… Тому ми виглядали так:
У 1989 мене урочисто прийняли в піонери і проходив з краваткою цілих 3 роки 🙂 Пишався ним.
Наша шкільна форма:
На шевроні постійно щось малювалося ручкою. Або собі, або сусіда 🙂
Сусідові зазвичай малювали “двійки” і “коли” в розхристаній зошити, на що той зазвичай бурхливо реагував кулаками 🙂
До краватки свою приналежність комунізму ми висловлювали носінням “зірочці” зірочки на клапані лівої кишені:
Разом з краваткою, в 3му класі, ми отримували ще й такий значок:
Але краватка – це було найсвятіше. Принаймні, батьки вважали так 🙂
Одного разу мій з’їв краватку хом’як, якого я залишив на ліжку… Виявили це, побачивши,
що у нього з рота стирчав червоний куточок… Краватка витягли, але він був прострочений зубами 🙂
Це була катастрофа… Вранці мені дали пояснювальну записку, чому я прийшов без краватки.
А після школи рвонули в магазин за новим.
Я не любив краватку, бо не вмів його зав’язувати. І кожна фіз-ра для мене було мукою –
краватку потрібно було знімати і одягати… Тому, коли в 1991м дозволили ходити без них – я був щасливий 🙂
А потім перестали стежити і за тим, у чому ми приходили в школу – це було початком кінця форми…
90ті.
На зміну їй прийшла інша….:
Спочатку така:
Светр “BOYS” – легенда 90-х… І жіночий, і чоловічий – без відзнаки…
Хто більш модно – носив “варенки”:
Хтось одягнувся в класичну “джинсу”:
Дівчата хизувалися в такому костюмі:
Загалом, ми стали виглядати так:
До речі, у мене теж були такі зелені слакси, як у хлопчика 🙂 Фотка цепанула – ой-ой…
Практично я…А поруч дівчинка стоїть в таких чобітках:
Блін, їх вистачало рівно на одну зиму – потім вони перетворювалися на р..але. 🙂 І кожен рік – нові. З ринку!
А руки не мерзли взимку ось у цьому:
Спортивні. Місто став схожий на олімпійське село.
Кошмар…
Та ще й на голе тіло:
А на ноги – “білі тапочки” – дерматинові кросівки:
Дівчата, переодягнули лосини:
Ультрамодні кофти з ангори, всіх кольорів веселки:
Капоры з того ж матеріалу:
Більш скромні і модні дівчата одягли беретки:
У моді були й такі кофти:
Влітку багато носили таке ось, гумове…
Дівчатка якось вмить одягнули і це:
І ми стали виглядати так:
Знаєте, я от подумав про все це…. У мене виникає асоціація з натягнутою гумкою…
Нам впродовж десятків років впарювали одноманітну, однотонний, сіру одяг.
Ми, мабуть, так від неї втомились, що коли на ринок заполонила імпортна (турецька, китайська, польська, в’єтнамська)
одяг півнячих забарвлень, ми накинулися на неї, як мухи на м’ясо… І знову всі почали виглядати однаково.
Але вже як папуги 🙂 Можливо, мода була в Москві, в Пітері – не можу стверджувати… Але в провінції все так і було.
Хоча з Москви-то все і везли.
Значить і там так само одягалися, не?
Наша мода носить якийсь эпидемный характер. Варто комусь одному щось купити і одягти –
через тиждень це стає трендом… Як було з “Титаніком”…
А це – хіт, про яку можна написати окрему статтю:
Коли ви вперше почули слово “бейсболка”? І з чим у вас була асоціація? Особисто у мене – з майкою.
Ну, типу футболки. Це пізніше я побачив те, чого “загнался” відразу і різко все місто…
Нам, дітям 13-14 років було дуже небезпечно носити такі. Запросто могли відняти і побити “гопота”.
Вони за ними полювали на вулицях, як в “нульових” за “сотиками”. Мені не відразу купили таку.
Але коли купили, то намагався одягати її тільки у дворі або на дачу – боявся, що “знімуть”…
Ще одна “хвороба” – мода на шкіряні куртки. Спочатку вони з’явилися у цыганей – вони торгували ними на ринках з рук.
Потім і човники стали возити.
Куртка відмінно підходила до спортивних штанів і дерматиновым туфлям з модним, загнутим носком…
Соромно зізнатися, але я приблизно так само виглядав…
В’язана шапочка-“пидорка” стала невід’ємним атрибутом 90х:
Найпопулярнішими серед підлітків були кольорові синьо-зелені-зелені-червоні з величезним
пухнастим помпоном кислотного кольору. На ній був напис на кшталт “Local Mochu”,
що було предметом постійних “підколів”…
І противні шарфи:
До речі, гопники пізніше перейшли з “шкіри” на “пілот”:
Я тепер розумію, звідки пішло слово “відморозок”: всю зиму ці “круті” хлопці розсікали в синтетиці,
дерматині і тонких курточках…
А коли в 95м я став захоплюватися металом і панком, то моєї улюбленої одягом стали терті джинси і щільна,
картата сорочка на випуск 🙂
Ну хто не носив такі? 🙂
