Історії

Вчора їхала додому на маршрутці з автоматичними дверима. Шлях був неблизьким, тому я спочатку мимовільно, а потім вже спеціально стала спостерігати за пасажирами.

Сьогодні терміново знадобилося зробити фото на документи. До звичного салону було далеко, тому я вирушила в найближчий. Так от, вразило до глибини душі поведінка фотографа.

Працювала один час в салоні стільникового звязку. У договорі про підключенні клієнт повинен поставити підпис і розшифрувати її, тобто написати прізвище та ініціали.

Я — тур-менеджер. Працюю з музичними колективами у військово-польових, тобто концертних умовах. Для людей, не знайомих з специфікою, поясню: саме я займаюся переговорами з концертними організаторами, саме я планую розклад колективу у день виступу, саме я супроводжую групу в турі і стежу, щоб ніхто з артистів не напився перед концертом, не загубився на вулиці і не викинув телевізор з вікна готельного номера на Гелендваген місцевого авторитету.

Довелося мені поступати в університет після служби в армії. По всій видимості, сам універ про таку можливість навіть не припускає, про що красномовно говорить анкета для даних військовозобовязаного/військовослужбовця.Графа «спеціальність» — приблизно 3 см для тексту.

Подруга попросила допомогти з костюмом дитині на ранок — не можуть ніде знайти блискучу майку, а захід вже завтра, що робити, не знають. Відправляю в найближчі канцтовари за глітером і блискучим акрилом, расчищаю побільше місця на столі, дістаю «художній валізку».

Я ось теж не особливо вірю в порчу тощо (як автор історії «Ретроградний Меркурій зателефонував»), але іноді сильно навіть не замислююся про бумерангу, а про карму.

Допекла служба підтримки великого міжнародного платіжного сервісу. Зареєструвався, як годиться, привязав кредитну картку до аккаунту і відправився за покупками в інтернет-магазинах.

Сім ранку, субота. Законний вихідний, можна виспатися. А не тут-то було! Пах, бах, ба-бах! — несеться з вулиці.Девять вечора, хочу спокійно подивитися фільм і лягти спати перед черговим робочим днем.

Працюю в салоні стільникового звязку. Ми продаємо не тільки нову, але і вживану техніку, яку скуповуємо у населення. Приколи суцільно і поруч!Мужик довго роздивляється USB-модеми.— А які у вас є флешки для інтернету?Приходить дядько, приносить старий «сіменс», ми оцінюємо вартість.

Я як і багато хто зараз, маю хобі, безпосередньо повязане з фотоапаратом, але при цьому не настільки поширене. Тут-то і криється причина того, що мене страшенно задовбали, причому виключно жителі цієї країни.Я займаюся фотохронологией, вона ж документальна фотографія.

Не Буду першою, хто скаржиться на фотографів, але сталася сьогодні ситуації я, чесно кажучи, навіть не думала, що таке реально буває. Людей, які вміють робити гарні фото, я, ось чесно, дуже люблю: я замовляла фотосесію на випускний, потім пару раз фоткалась в цікавих образах, потім, природно, на весілля.

Люди з провінцій! Ставитися толерантно до оточуючих вас людям з нестандартною зовнішністю. Якщо ви прийшли замовити сувенірну продукцію, дизайн візиток, вивіски, листівки або який-небудь інший ексклюзивний подарунок, не потрібно задавати питання, абсолютно не стосуються цього замовлення.

Усім тим, хто придумує різні анкети, бланки та інші паперові форми, які потребують заповнення. Подивіться-но на календар — який у нас нині століття на дворі?Кругом компютери — від стандартних настільних до спеціалізованих терміналів з екранними клавіатурами і мобільних телефонів.

Всім привіт, я — гордовита позерша, сноб і все в цьому дусі. Чому? А ось чому. Я не визнаю тупих комеЕкшн , Камеді на ТНТ і іншого. Не просто не люблю, а Екшн сно не переношу.

Настала і моя черга виплакатися. Сьогодні я буду плакати про концертах, які відвідала в цьому році. Ось, наприклад, захід № 1, яке пафосно приурочено до Московської ночі музики і проходить не десь там на задвірках культурного життя столиці, а в Музеї Москви.

А я ось кілька раз в рік лотерейні квитки купую. Про мільйон не мрію, просто хочеться перевірити свою удачу. Витрачаю на цей каприз не більше 10-15 рублів.

Закінчення одного з робочих днів у центрі продажу та обслуговування абонентів великого CDMA-оператора. У порожній магазин, в якому сумує пару менеджерів, заходить пристойно одягнений чоловік і відразу прямує до мене з фразою:— Здрастуйте! Я ваш абонемент.— В спортзал або в сауну?— Гм...

За весь свій трудовий стаж я ніколи не був на лікарняному. Лікарні років десять не відвідував, хіба що военкоматовские і воЕкшн ські комісії, але там все інакше.Працюю я з девяти, лікарня з восьми.

Ні, хлопці, ця штука на тринозі не відеокамера. І не фотоапарат. Не треба стрибати перед нею, махати руками і показувати мови — вас не покажуть ні з якого телевізора.