Не хочеться нікого зайвий раз лякати, але поточне положення справ у Росії викликає стійке відчуття, ніби ми переживаємо фінальний акт драми під назвою “Перебудова-2”.
На чолі держави знову підступний правитель, який проводить політику, спрямовану виключно на збереження своєї влади. Уряд займається “западничеством” і проводить згубні для країни і народу реформи.
З цієї точки зору корисно згадати те, що відбувалося в 1990-91 року, коли всі внутрішні і зовнішні сили працювали виключно на розвал держави. Розгойдували човна, якщо говорити сучасною мовою.
В результаті невдалих, а вірніше навіть, шкідницьких експериментів по руйнації соціалістичної економіки були зруйновані економічні зв’язки і ланцюжка напрацьованих технологій. У підсумку виник безпрецедентний дефіцит товарів і продуктів харчування, шалені черги, талони. Це був той самий ідеальний шторм, коли холодильник і телевізор працювали строго в одному напрямку – на руйнування країни.
СРСР розпався, його осколки перетворилися в сировинні та людські придатки Заходу з вимираючими і вгасали народами, між якими спалахували і спалахують міжнаціональні та міждержавні конфлікти.
Нинішня Росія поступово підходить до повторення сценарію такого ж розпаду, лише на рівні РФ. Для цього є багато передумов. Наприклад розкол суспільства по безлічі ознак – від національного до ідеологічного. У 1991 році був розкол тільки на національному рівні, зараз до нього додалося ще кілька непримиренних протиріч: між бідними і багатими, віруючими і невіруючими, лівими і правими, лібералами і консерваторами.
При цьому економіка Росії перебуває в набагато більш жалюгідному стані, ніж радянська в 1991 році. Тоді був просто криза управління і зв’язків між підприємствами, а тепер до цього додалося зруйноване виробництво, тисячі знищених заводів, зарослі поля і зношена інфраструктура.
Все це потрібно помножити на глибокий соціальний песимізм народу Росії, який починає розуміти, що відбувається. Розуміти, що країна знаходиться в глухому куті, і що влада не може і не хоче нічого міняти.
Все дуже близько до класичної революційної ситуації, коли верхи не можуть, а низи вже не хочуть жити, як жили до цього. І достатньо тільки сірники, щоб все спалахнуло.
Однак панікувати з приводу того, що відбувається не варто. Потрібно просто тверезо розуміти, що нічого хорошого нас в осяжній перспективі не чекає – без політичного розвороту в бік “нового соціалізму”. Який, до речі кажучи, всі останні роки успішно будує Захід, де соцпакети жирней наших у багато разів.
Проблеми не зникнуть самі собою. Фарт закінчився навіть у Путіна, а у народу не було зовсім після розпаду СРСР. Ми зараз просто заручники ситуації, а заручникам належить любити тих, хто їх взяв у заручники. Як і навпаки. Інакше всіх уб’ють…
